що мовити мені
ти можеш наостанок
допоки я ще тут,
на терезах буття
і поки ще мій час
стрічає цей світанок,
де лотосом цвіте
манливе майбуття
і доля цуценям,
допитливим і смілим,
попереду біжить
між квітів у степах,
лякаючи мурах,
метеликів і бджілок
і сині небеса
освячують мій шлях
де змори ще нема,
розчарувань і болю
і де крилатий кінь
п"є воду з джерела
натхнення і кохань
і вітер - пісня волі!
і відгуком радінь
у хвилях ковила
і жайворовий спів
між обріями лине,
кульбабових зонтів
веселий переліт,
де баби кам"яні
тримають небо синє
несхитні, мовчазні
у крихкості століть...
...щось мовиш ти мені
розхитуєш неспокій,
неначе другий я
у озовах завис
і з посміхом кривим
рахуєш тихі кроки
і сходами ведеш,
спускаєся униз
у темінь, в холод зим,
в густі тумани сиві,
в нікуди, у ніщо,
у безмір, в небуття,
де чути лише сміх
і крики зла у зливі,
яка зливає бруд
іржу в моє буття
і загадкою ти
зачинений в мовчанні
у обрисах руїн
розхитаних світів
у розсвіт наче тінь
спадаєш на заклання
і сипле прахом час
з розбитих терезів...
"терезах"; "довірливим і смілим" або "довірлива і сміла"; "метеликів"; "болів, болю ( бажано )"; "кохання" у множині не буває; "зачинений в мовчанні"; "розхитуєш, розхитаних"; "спускаєшся" або "спускаючися вниз"; вірш гарний
і за оцінку віршика 
Сподобався
Чудово! Чутний голос із окупації... 
