Я вже звикла до моїх *героїнь*.
Героїнь в лапках. Це *звичайні*,
знову в лапках, бо всі вони різні,
жінки, які приходять виплакатись,
*вилити душу*, запитати поради,
залишаючи мені свої болі, жалі, сльози...
Ти покликав мене у минуле.
А навіщо? Скажи - навіщо?
По шибках знову дощ періщить.
Ти покликав мене у минуле.
Вже пройшли сліз і болю будні.
Знову сонце над долею світить,
Хай осіннє, хоч бабине літо,
Та пройшли сліз і болю будні.
Ти покликав мене - думав прийду.
Та стекли вже водою роки.
Ні, в минуле жодного кроку.
Ти покликав мене. Я не прийду.
Залишайся в пройдешнім собою,
Талим снігом - кого кохала.
Я хворіти вже перестала.
Залишайся в пройдешнім з собою.
Не зови мене в твоє минуле.
Вже пройшла і грози, і шквали,
Бач, сильніша й мудріша стала.
Я відкинула наше минуле.
Вона виросла з тих старих почуттів, хоч було й не легко, а він залишився на тому ж рівні, їй тяжко, але було б ще тяжче, якби він знову оперився і відлетів на кращі спориші, а таке можливо, знаючи його минуле( не потрібно мазохізмом займатися, як каже одна з моїх героїнь)
Зі Весною Вас, Танюшо.
Гарний Ваш вірш, Анно. Болючий, щирий. Іноді те, що відбувається, відбувається до кращого. Та тільки з часом ми це усвідомлюємо.
@NN@ відповів на коментар Богданочка, 12.02.2017 - 19:54
цей вірш, мов підсумок вашому - потягся за іншою, а що з цього вийшло, і це доволі часто в нашому житті.
Дякую вам, ви виросли в своїх віршах. люблю вас читати
Богданочка відповів на коментар @NN@, 12.02.2017 - 19:58
Дякую, Анно. А Вас дуже давно не було на сайті. Я теж заходила до Вас на сторінку.
@NN@ відповів на коментар Богданочка, 13.02.2017 - 19:15
Буває так, що в угоду чомусь прозаїчному відкидаєш те, що любе, та в кінці-кінців змиритися з цим не можеш і вишукуєш, хоч трішки часу, для того, що до серця Дякую, Богданко, хай щастить вам і в житті і в поезії
Та стекли вже водою роки.
Ні, в минуле жодного кроку.
Ти покликав мене. Я не прийду Гарний вірш про непросту жіночу долю. Саме такою я уявляю і вас: сильною, гордою, вольовою. Ваша ЛГ не рабиня, а самодостатня жінка, котра у житті буде мати поряд рівного їй партнера, або нікого. Є такий тип жінок.
Аню, ви мене поставили в кут, , навіть не знаю, що й відповісти (відносно себе), а ЛГ, багато часу знадобилося, щоб вирішити, що є справжні цінності, за це я її й поважаю.
Дякую за коментар