«Заспіваю тобі, сину, пісню про пташину,
Пір’я в неї особливе, ніжне, жовто-синє.
Та в польоті пташка мила крилечко зламала,
З нього пір'я розгубила – рану тяжку мала.
Капле кров із тої рани та й на всю округу…
То все справа рук тирана – маємо наругу…»
Син піднявся, молоденький, – душа затремтіла,
Пригорнув до себе неньку: «Не птаха летіла…
Ой, не птаха – Україна! Нема що й гадати,
І душа в неї чаїна, навчена літати.
Тій пташині треба волю. Крило підлікую.
Не одну стрічав у полі я й орду такую.»
Й полетів у край, далекий, пір’ячко збирати,
Знав, що ворога нелегко буде покарати.
Та зуміє – це ж не вперше – рать перемагати,
А війну коли завершить, знов обніме матір.
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарна пiсня, Ганно. Дуже красиво, мелодiйно звучить. То ще згадуеться украiнська народна казка "Кривенька качечка", як дiд з бабою взяли качечку до себе жити, а коли побачили, що вона iнодi у дiвчину перетворюеться, то кинули ii пiр'я у пiч.
Тiльки от у вас у 4 рядку у словi "крила" змiнюеться наголос - все-таки ж тут правильнiше наголос на останньому складi, а не на першому. Може вам, аби наголос не змiнювався, замiнити його на "крильця" - "Пiр'я з крильця розгубила - рану тяжку мала".