господи, думає він, господи, гос-по-ди -
чого я кидаю нанівець свої труди?
чого мені світ - як вечірка, а їй - як суди,
але вона влізла мені у серце, от прямо сюди,
і я доживаю день лиш з її розмовою?
боже, як можна бути такою чудовою?
господи, думає він, що ж зі мною не так? -
чому з усіма я щирий, а з нею - мудак,
чому я її знов розмінюю на п'ятак,
а вона мене досі любить за просто так?
чому я тремчу і молюсь на її ім'я?
боже, цей світ був би кращим, якби не я.
господи, думає він, чому вона знов мовчить?
я живу, як кретин, а з нею хоча б на мить
хочу кращим ставати, але в неї лице тремтить
і сльоза, що вона ковтає, пече й болить,
боже, нехай не мовчить. хай ридала б, і то -
хай кричала б і лаялась, і падала потім в утомі,
хай би побила весь посуд в моєму домі,
лише б не мовчала, немовби ми й незнайомі,
лише б не мовчала, неначе я їй - ніхто.
господи, іже навіть якщо і єси -
дай мені сил, і хай вона знов простить,
бо її ж бо хоч громом бий, хоч як липку тряси -
вона всі мої мінуси перетворює на плюси.
боже, і хай я врешті навчусь, а то досі як дурень -
і він клацає запальничкою й довго курить.
ID:
714076
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.01.2017 20:43:31
© дата внесення змiн: 23.01.2017 21:19:27
автор: bellami
Вкажіть причину вашої скарги
|
