Дом опустел.. Уж неделя, как мама ушла
В мир, где душа поселиться готова навечно.
Нет с той поры в нашем доме былого тепла.
Все, что жило, все приблизилось к точке конечной.
Мама ушла... Рассказав до того, что и как,
Что раздавать, кому шкаф, а кому-то посуду,
Даже пиджак, свой девичИй потертый пиджак
Глаше - соседке, с одеждой у бабушки худо.
Старый казан был завещан соседке другой..
Будет ей в чем корм скоту собирать и отходы.
Тихо шептала: "Мне надо уйти на покой.
С верою в то, что не зря прожила свои годы...."
Распорядилась.... ушла в предрассветную рань...
Все говорят, что отходит душа на рассвете...
- Мамочка! Мам... А куда же девать мне герань?
Ты же её больше всех обожала на свете.
Старый горшок. В нем вазон, неказистый на вид
Листья свои опустил так, как будто бы плачет..
Каждый листок по-сиротски от страха дрожит
Вроде ему час, как маме ушедшей, назначен.
Что тут решать, это память о маме моей.
Мне уезжать, я присяду в избе на минутку.
Мамин вазон я укутаю кофтой своей,
Надо спешить на последнюю в город маршрутку.
Світла пам"ять усім матерям, щедрості їх не було меж, ми їх пам"ятаємо, згадуємо, сумуємо... Усе б віддали, щоб тільки вони жили. Десь колись чула роздуми про маму: У 3 роки- мамо, ти найкраща, у 7 років - мамо, я тебе обожнюю, у 10 років- мамо,я тебе люблю, у 15 років-мамо,не кричи, у 18 років-мамо,не заважай, у 30 років - мамо,допоможи, у 40 років - мамо,я повернусь, у 50 років - мамо,держись, у 60 років - мамо,я не хочу тебе втрачати, у 70 років - мамо,я б усе віддала,щоб тільки ти жила! Я не впевнена, чи я так згадала, чи десь трохи призабула, та все ж згадую ці вислови досить часто. А ще, Любо, у мене багато кімнатних квітів, і серед них чи не найбільше герані, які квітнуть і червоним, і білим, і рожевим,та ще й якимись різноманітними формами квіточок...
Світла і незгасима пам"ять... Слова Ви пригадали напевно вірно, бо й я читала їх десь... І все у тих словах - як у житті!
Хай квітне різнобарв"ям на Вашім вікні герань.. Я теж обожнюю цей вазон.. Дякую, що відгукнулись... залишили частку душі на моїй сторінці..
Дуже зворушливо,Любочко,співчуваю.Моя мама також пішла перед Новим роком.Мовчки.Герань залишилась на вікнах в порожньому холодному домі.Квітів було багато,не вийшло усі забрати...Тримайтесь.Я Вам дуже вдячна за такий щирий і щемний вірш.
Моя дорога, співчуваю і я Вам.. Тим паче, така свіжа біль... Моєї нема вже 37 років. А вірш.. вірш написала,саме на цю картинку... У одній з груп проводиться конкурс вірша на картинку... ось ця мене зачепила до болю.. Дякую Вам за візит, за відгук, за щирість..