Знову перед дзеркалом, та вже зовсім інша, доросліша, і колір плаття змінився на білий.Наречена. Віра і мріяти не могла, що колись це з нею трапиться. Фата, колечка, голуби і вся ця весільна метушня. Хоча в них такого не буде, все скромно і просто: біле плаття взяла на прокат, Дену костюм в кліточку, замовили фотографа, і багато півоній, це щоб потім було що внукам показати. Через 3 години спокійно розпишуться в Рагсі в колі близьких і вона стане дружиною. Найщасливішою дружиною коханого чоловіка.
Фотосесія пройшла швидко і легко. Буде чим похвастатись. Дорога до Рагсу як в тумані, церемонія, і Віра отямилась вже при виході на руках у Дена. Всі кричать "гірко", а їй так солодко, так солодко. Відсвяткували в ресторанчику, де дівчина працює, по-сімейному, як хотів Ден. Мама правда навіть образилась на них за те, що не влаштували пишного весілля з традиціями, але потім заспокоїлась. "Головне, щоб доня була щасливою, татко пишається тобою" - повторювала мама, як мантру. А Віра в цьому не сумнівалась в цьому, стискаючи до синців руку коханого.
"Пора" - сказав Ден.
"Яке пора? А торт розрізати? Так взагалі не годиться!" - рознервувалась мама Віри.
" У нас літак через півтора години, ми до Таїйланду зібрались" - підмигнув він Вірі.
А в неї округлились очі, як дві тарілочки під каву, вона ж то цього не знала.
" Як літак? Як Таїйланд? Коли?" - промовила Віра.
" Ну ти чого? Від шампанського голову втратила? Літак відправляється в гарячі країни за півтора години і ми маємо на нього квитки, дурнику мій." - лагідно посміхнувся Ден.
" Я так тебе кохаю" - випалила Віра.
" І я тебе." - відповів Ден.
" І як завжди я залишаюсь сама, стара і нікому не потрібна." - з образою сказала мама.
" Ну чого ти, мамусю? Ми ж так тебе любим." - заспокоїла Віра.
" Так, мамусю, дуже." - спробував розрядити атмосферу Ден. І це йому вдалося, всі почали сміятись і в тому числі мама Віри.
" Бережи її, прошу тебе, Ден."
"Обовязково, мамо." - ця посмішка заколихала б навіть новонародженого.
При виході з ресторану Віра кинула букет півоній за спину і вони разом сіли в таксі. За пів години вже були в аеропорті, а ще за годину в літаку, який розрізав своїм крилом темнезні хмари.
" Засинай, рідна. Скоро ти будеш біля моря вдихати солоне повітря та слухати пісні чайок." Для Віри це були найбажаніші слова в цей момент.
ID:
710825
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.01.2017 00:32:17
© дата внесення змiн: 08.01.2017 00:32:17
автор: Finding Myself
Вкажіть причину вашої скарги
|
