Снігом білим замело дороги,
І в минуле вернутись не зможемо.
Я так довго просила, Бога,
І надіялась він допоможе.
Але доля бажала інше,
Ми її не змогли змінити.
Ти не прийдеш до мене більше,
Бо я мусила нас спинити.
Але пам'ять підводить часом,
І нагадує все ночами.
Б'є думками, що вже не разом,
І не каже, що буде з нами.
Снігом білим замело душу,
Але біль, він чомусь не зникає.
Хтось сказав, бути сильна мушу,
Але серце чогось чекає.
Може час залікує рани,
Може доля замінить ролі.
Я не знаю, що стане з нами,
Та не вільна є моя воля.
Не спинити життя ніколи,
Час іде, так тому і бути.
Але ще на його просторах,
Я надіюся щастя зустріти.
НАДІЯ КИШЕНЯ 03.01.2017
