(за мотивами кінофільму
"КОХАННЯ І ТРОХИ ПЕРЦЮ")
Не вір йому, що без кохання - безпорадний,
Не сподівайся, що й тебе колись не зрадить.
Знімай скоріш локшину, що висить на вухах,
Поки ще не сказав у гніві, що ти - «шлюха»…
І що дочка твоя на тебе стала схожа,
Що ти для нього, як тягар і кара Божа!
Живеш ти, як сліпа у мареві ілюзій,
Немов пошкоджений літак на злітній смузі...
Втікай, тебе благаю, від гріха подалі,
Черпай жіночу мудрість у Святій Граалі,
І з’явиться в твоїм житті ясна зірниця,
Кохання справжнє - поряд, тільки озирнися…
Останнім часом пишу такі вірші, бо спілкуюся з молодою дівчиною. Якщо звертатися до неї у звичайні розмові, скаже - "НЕ вчи вченого!" Тому я пишу у віршах про те, що хочу саме їй сказати,але не завжди відважуюся зробити це