Як же мені бути? Я ж цвіла
Гілочкою у саду вишневім.
Заморозив іній добіла
У душі ростки зовсім зелені.
А тепер ні сонця, ні тепла
В кришталю цвітіння опадає…
Це любов, яку я берегла,
Задля тебе гарно помирає.
А хотілось жити і цвісти –
Мертвими квітками серце краю.
Я напевно в пеклі вже, а ти
Свою душу ізцілив до раю?
Ні, Оленко, знову вже весна,
Сонячна, пахнюща, голосна!
Подивіться, он яка краса -
Це ж для вас старались небеса!
Тож, Оленко, як тут ни крути,
А іще цвісти вам і цвісти!
Твір, звичайно, - асоціація стосується більше картинки.
Сьогодні вранці почула про художника, якиий отримав всесвітнє визнання завдяки тому, що презенував витвір мистецтва, у створенні якого не брав прямої участі, та авторство належить йому.
Художник взяв сукню та на два роки помістив у воду солоного моря - та закам`яніла.
Зупитнити мить досить важко, та якщо це відбувається - важко відвести погляд.
...та навіть найгеніальніші миті, занотовані художниками чи поетами не в порівнянні
зі спогадами, що викликають ті твори. Щасливих моментів у Новому році!
Я витріщила очі й думала... КОЛИ це я написала? Господи майже не пам"ятаю своїх віршів.Нашкраябала й забула.
Більш,чи менш,то справа смаку.А ти пишеш дуже гарно.