Рік Півня зустрічаємо з надією
І з Вірою, Любов’ю, сподіванням, мрією.
Кружля війна над Україною шулікою,
Полює ще кого зробить калікою.
І, може, вдасться вбити, добавляючи
В небесну сотню ще одну безглузду смерть,
Немов каміннями, життям жбурляючи,
Як наче відсіваючи крізь сито дерть.
Залишить ще на згадку і безбатченків,
Удів, осиротілих в одночасся мам і тат.
Смертельна мить чітких не має графіків —
Тому й болить нам непоправність і раптовість втрат.
Рік Півня обіцяє щирість і відвертість,
І зміни обіцяє, й потрясіння теж.
Червоний Півень нам покаже свою впертість,
А ось війна, мабуть, не знатиме ще меж.
Єдине є у всіх на Новий рік бажання,
Можливо, й не здійснене буде ще воно?
Оці хай згинуть геть і біль, і страх, й страждання,
З землі хай щезне назавжди війна і зло.
Нехай у році Новому все буде добре,
А ми не пошкодуємо для цього сил.
Дав Бог Вкраїні серце щире і хоробре
І віримо, що буде ясним небосхил.
Є ще і віра, і любов, й сердець надія —
Юдоль земна, хіба ж це України мрія?
Юдоль — місце, де страждають, мучаться, терплять нестатки.
Дякую, Люда. А я завжди з задоволенням читаю твої вірші, ти так багато знаєш історій з міфології! Завжди читати цікаво і пізнавально, а рядки, як мереживо - витончений візерунок, робота майстрині.
Материнський біль за дітей і внуків, за змучену Україну переплелися у Вашому вірші. Але головне, що ви не лишаєте читача надії, що Є ще і віра, і любов, й сердець надія. І це добре!
) Эх, быть добру! 
