За вікном сніговій замітає сліди чоловічі,
І згасають в душі почуття, відлітають у вічність…
Не шукай, не гукай, не кричи - він тебе не почує,
Не випрошуй, як милість, кохання, яке жебракує…
Зупинись, я прошу, зрозумій – він не твій апріорі,
Знають істину цю навіть зорі в космічнім просторі…
Не пиши, не римуй, не складай у вервечки слова,
Не жалій, не сумуй, що зустрінеш це свято сама…
Моя знайома напередодні свята розчарувалася, і я присвятила їй цей вірш...
Для мене взагалі відсутність календарного свята в моєму житті - не трагедія, тому що розуміння свята у мене своє...