Забрів у зиму теплий день осінній,
в гіллі когось оплакував, жалів...
Хмарки дрімали в сірому склепінні,
їм, схоже, снився клекіт журавлів...
Давно з птахами радість відлетіла,
жар-птицею, у сонячні краї.
І споглядає небо опустіле
осиротілі луки та гаї.
У чорнім полі вітер завиває,
висвистує в засохлій ковилі,
в пожухлих травах смуток спочиває
та вороння жирує на ріллі.
А ліс, що стоголосо й безтурботно
буяв життям серпневої пори,
закляк в заду́мі і гуде скорботно,
накрившись темним саваном жури.
Мій краю рідний! Вражений війною
і втратами в нерівній боротьбі,
сумуєш ти, а разом із тобою
і вся природа – в тузі і журбі.
Крізь сірі барви, радо зеленіє
і тішить око лиш озимина,
вселяючи і віру, і надію:
добро вже сходить! Тож мине війна.
11.12.2016 р.
Чудово. Але є описки.
Після небо кома, навіть як авторська, нічого не додає до інтонації.
Або щось діється у засохлій ковилі, або шукайте риму під засохлу ковилу.
Дуже дякую, виправила. Ви мені відкрили Америку. З дитинства чула "ковил" (чол. роду), тож і не подумала заглянути до словника.
А кома – не авторська, а як означення, з яким я ніяк не розберусь. Лікбез конче потрібен.
Ще раз дякую.
Якщо обіцяєте не сердитись, то після опустіле таки кома - йде перечислення. Тож - за смислом сказаного виглядає, що має бути окремо - то ж. НЕ впевнений.
Та я навіть на zanga не сердилась, а дякувала за те, що вказував мені на помилки.
То ж виправила, хоч і не впевнена. Завтра гляну свіжим поглядом на ці 2 зауваження. Чомусь мені ця кома муляє, як муляла і та, що була явно непотрібна.
На свіжу голову думається зовсім інакше.
Не дарма кома здалася мені зайвою, бо прямий додаток не відділяється комою від підмета-присудка.
Тож (синоніми: тому, через те) також правильно.
Дякую за небайдужість
В стихах - реальная тревога!
Не могут люди постоянно жить в страхе.
Состояние войны - каждого тревожит.
И природу- тоже!
Стих вселяет надежду! Вы - молодец!