(Основою для написання твору став випадок, про який дізналася із новин ТСН.)
Свій шлях до щастя в кожного із нас,
Це часто не прості випробування:
Для них – війна, собака і Донбас,
Поки зустріли тут своє кохання.
Він молодий, вродливий і… глухий,
Приїхав на велику Україну:
Російський триколор не до снаги –
Не захотів там жити на колінах.
Його багатство – чорний вірний пес
(як міг лишити друга на поталу),
Не уявляв без нього він себе,
Хоч з ним не раз біда його стрічала.
Чимало ще між нас черствих людей,
В таких серцях і влітку прохолодно,
Не міг знайти з ним житла він ніде,
То ж просто неба спали і… голодні…
Аж раптом стрілась та, що лиш одна
Була і є на цілім білім світі,
Побачила тоді обох вона,
І розцвіло у їхніх душах літо.
Звела їх доля, щоб жили утрьох
Вона і він, і друг, обом їм вірний,
Нагородив їх донечкою Бог,
Котра була для них кохана й рідна.
Зустріла я усіх їх чотирьох,
Усміхнених, по-справжньому щасливих,
Побачила й упевнений їх крок,
А у очах їх – сяйво, особливе.
Нехай на сході ще гримить війна,
Та саме їй завдячують цим щастям:
Назустріч долі вигнала вона…
Таке в житті стрічається не часто...
Чернігів 1.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
