Сумний бува грудень
І в свята, і в будень.
Буває нам здається,
Що й сонце не сміється.
А буває такий год,
Що на день, аж сім погод:
То морозить, то дощить,
А то сніг густий летить.
То дме вітер, аж пищить,
А то й буря закричить.
Бува й сонечко ясне,
День той зиму осяйне,
Іній, слякоть і негода,
В зиму різна є погода.
Надівай частіш кожуха
І ховай під шапку вуха.
Не марнуй даремно час,
Тоді й буде все гаразд.
А щоб голоду не знать,
Треба влітку не дрімать,
Бо що літом припасеш,
Те зимою і пожнеш.
Літом сил не пошкодуєш,
То й зимою не сумуєш:
Є що їсти, є що пити,
Веселіше в світі жити!
Не страшні і сім погод,
Якщо є що класти в рот.
Як дровець ще запасешся,
Той зимою усміхнешся.
Якщо часу не марнуєш,-
Літом й восени працюєш,
Не злякаєшся зими,
І житимеш між людьми!!!
Дякую,Миколо Миколайовичу! Та я серйозно почала писати після загибелі синочка, бо ж кудись треба було вилити свій біль, а мені на той час було вже 55. А тепер вільного часу стало більше, то й пишу більше, та й смуток свій хоч трохи вгамовую.
Дякую, Зою! У мене присадибна ділянка майже 11 соток, є де потрудитися, та на жаль сил уже не вистачає, та все одно город не пустує, хоч щось та вирощую.
Дякую, Людо! Мені приємно, що вам сподобалося. А ще пригадалася приказка про те, що зимою хоч і холодно так за те ж комарів нема, але вона в мене не приписалася.
Дякую, Наталю! Це мені прийшла на ум приказка: Трапляється такий год, що на день по сім погод. От я з неї й почала танцювати, тобто - писати,ї згадавши ще деякі приказок.