|
Історія, яку вам зараз розкажу трапилася в одному гарному й мальовничому місті чарівної країни казок. Жили в тих краях, як звичайні люди, так і чарівники. Хоч іноді й виникали між ними якісь непорозуміння, та все ж вони завжди їх мудро залагоджували.
Якось перед самим Різдвом, коли всі мешканці міста готувалися до свят, закортіло лихому чаклуну Вередусу зіпсувати людям свята.
— Знову це Різдво! Як мені вже набридло. Подаруночки, пакуночки, ялинки й прикраси, різдвяні співи та гарний настрій. Тьху! А про мене лихого та злого ніхто навіть не згадає? Що ж, влаштую я вам Різдво дорогенькі. Ох, влаштую! Надовго запам’ятаєте! – лютував чаклун. Невдовзі свої погрози Вередус виконав.
Якось непомітно з вітрин магазинів позникали геть усі ялинкові прикраси та гірлянди, подарунки, кольорові стрічки та барвисті торбинки. А в лісі, жодної ялинки! Так, ніби крізь землю провалилися. Посмутнішало місто. Ні тобі кольорових вогників, ні передсвяткового настрою. Вдарили на сполох жителі краю, занепокоїлись, що ж тепер робити? Яке Різдво без подарунків та ялинки? Нічого вдіяти не могли, тому придумали майструвати подаруночки власноруч. Але й тут їх чекала невдача. Щойно змайстровані подаруночки миттю зникали, та й не було їх у що загорнути.
Треба сказати, що в тому місті мешкала одна дуже добра чарівниця, тітонька Ніжність. Була вона настільки хорошою та доброю, що виключно всі її любили. За щиру усмішку, за привітність та люб’язність, за лагідність, легкість та веселу вдачу. Вирішили люди до неї за порадою податися.
Мушу вам сказати, що тітонька Ніжність чудова майстриня й дуже полюбляє випікати різноманітні пундики, тістечка, пряники, печиво та булочки. Живе вона в красивому, ошатному будиночку, що слугує їй і домом, і пекарнею, і крамничкою. Тут завжди смачно пахне. Всеньке місто купує її свіжесеньку випічку. От прийшли люди та й питають:
— Скажіть нам, люба пані Ніжносте, що маємо робити? Адже Різдво вже за кілька днів, а ми зовсім не готові до свята. Сумно від того, що не можемо ні дім прикрасити, ні подарунків зробити.
Чарівниця уважно вислухала людей, а тоді приязно всміхаючись мовила:
— Ось, що я скажу вам, мої любі, чаклун Вередус зачарував наше місто. Не хоче, щоб панували в ньому радість та свято. Велика у нього сила, яку сама я не здолаю. Та з вашою допомогою нам усе вдасться.
— Що маємо робити, люба пані? – спитали люди. — Знайти і провчити? То підкажіть де його шукати?
— Ні-ні, так зло тільки зміцніє та подвоїться.
— А що ж тоді робити? – розвів руками управитель міста.
— Ми здолаємо його добром, – щиро усміхнулася добра чарівниця.
— А це ж як? – здивувалися люди.
— Річ у тому, що Вередуса ніхто й ніколи не вітав зі святами, не запрошував на святкування. Він ніколи не отримував подарунків і не знає радості, тому так чинить. Добро живе у наших серцях. Даруймо його довколишнім, навіть не знайомим і воно буде рости та множитись. Запросіть Вередуса на свято. Коли зберемося усі на головній площі міста у день Різдва, привітайте і його подарувавши подарунок. Добро зробить свою чарівну справу.
— А що ж ми будемо дарувати, коли подарунки всі зникли?
— Будуть, будуть, вам подарунки,– усміхаючись мовила пані Ніжність, — довіртеся мені.
Розійшлися люди по домівках, бо в кожного було чимало справ у приготуванні до Різдва. Управитель міста власноруч підписав листівку–запрошення чаклуну Вередусу, та вкинув її до поштової скриньки. Тітонька Ніжність заходилася випікати Різдвяні пряники для усіх жителів міста. А що була вона чарівницею, то кожного пряника прикрасила особливим візерунком з чарівної помадки.
Наступного дня Вередус отримав запрошення на святкування Різдва. Його здивуванню не було меж, бо вперше, за стільки років, запросив його сам управитель міста. Чаклунові відразу ж на серці зробилося якось дивно і приємно, чого ніколи раніше не бувало. Вередус нічого подібного не відчував, хіба що давно колись, коли ще був дитиною. Він аж заусміхався, та раптом швидко опанував себе і голосно розсміявся.
— Ха – ха – ха! Які бовдури! Ну, прийду я завтра на площу, і що? Що там такого відбуватиметься? Адже я викрав у них усіх різдвяний настрій, та всі прикраси й подарунки. На що вони сподіваються ці нікчеми?
Але, трохи згодом, вирішив таки піти, дуже йому кортіло побачити, що з того буде. Цікавість перемогла, бо хотілося ж знати, чого його раптом покликали?
Настало Різдво! Всі жителі міста від малого до великого зібралися на головній площі міста. Тітонька Ніжність урочисто промовила:
— З Різдвом вас люди добрі! Колядуймо!
Увесь люд почав колядувати, та так гучно й дзвінко, аж луна над містом йшла. А добра чарівниця підійшла до Вередуса й подала йому різдвяного пряника.
— Це мені? – спантеличено мовив Вередус.
— Тобі, з Різдвом тебе вітаю! – усміхнулася тітонька Ніжність.
А тоді порухом чарівної палички змусила пряники розлетітися до рук містян. Щойно вони торкнулися рук людей, як на кожному засяяла чарівна помадка виплітаючись дивовижними візерунками, складаючись в імена власників. Усі довкола охнули від здивування, а тоді радісно зааплодували. Пряник Вередуса, також сяяв його іменем. Чаклунові було неймовірно приємно від уваги та дарунка. А ще, несподівано стало прикро від усвідомлення, що він вчинив зле цим усміхненим людям. За мить Вередус опинився в центрі площі, де мала стояти святкова ялинка. Змахнув своєю чарівною паличкою і все довкола спалахнуло різнобарвними вогниками, а прибрана ялиночка красувалася на своєму звичному місці. А ще, кожен містянин тримав у руках барвистий пакунок з подарунками. Люди раділи, вітали одне одного зі святом, тітонька Ніжність задоволено всміхалася, а Вередус замислено йшов до дому несучи в руках, мов найцінніший скарб, різдвяний пряник.
Ось так закінчилася ця історія. Ви не думайте, що зло було назавжди поборено. Адже злий Вередус не міг так раптово перетворитися на доброго чаклуна. Та все ж став кращим хоч на деякий час, бо Різдво робить усіх добрішими. Згодом він знову був чимось невдоволений, робив якісь капості, але це вже зовсім інша історія.
В.Савченко
ID:
703666
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.11.2016 18:22:10
© дата внесення змiн: 03.12.2016 19:58:34
автор: Ніжність - Віталія Савченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Повчально і Різдвяно. З любов'ю і теплом 
От якраз везу дітям пряники львівські у формі звірят , а тут Ваша Віталіно, казко.... Світ стає ароматнішим вдвічі і добрішим 
Дякую!
