Пам'яті мого дядька, стрільця дивізії "Галичина"
Завис туман над бруствером окопу,
Під одяг заповзає холодок.
В окопі новобранець з Конотопа
Вдивляється в ворожий «передок»*.
Аж он фашист! Не спиться, вражий сину?
Який лихий приніс тебе сюди?
От зараз я тобі… за Україну…
Ну, мосінко**, давай, не підведи!
Між очі цілить трьохлінійне дуло,
Спітніла від напруження рука…
Та трохи швидше вилетіла куля
Із Маузера 98к***.
І теж між очі… Прощавай, солдате!
Ти заслужив фанерний обеліск,
Десь в Конотопі посивіє мати,
А хтось, кремлівський, - підрахує зиск.
Твій візаві, хлопчина з Станіслава,
Ще зовсім юний, молоде орля:
«За Україну, за народ, за славу!» -
Радіє, що поцілив москаля…
…Так дві кровинки одного народу
По різні боки розвела війна.
Так починався перший день під Бродами
Дивізії СС «Галичина».
* – передній край оборони
** – гвинтівка Мосіна, «трьохлінійка»
*** – німецький карабін
Прочитав Ваш твір, всі коментарі. Повністю поділяю Вашу позицію.Ідея творення нації - першочергова і чолова.І тут потрібна організовуюча сила, партія.
Чомусь і мій зір звертається до правих, хоча дещо бентежить їх радикалізм.
Вірш сильний. Забрав.
Вибачте за затримку з відповіддю, Вікторе. Саме так: спочатку своя країна, а вже потім - добробут у ній. І ніяк не вийде поставити воза попереду кобили.
Я теж ніби досить поміркований, але наш "центр" надто ситий і задоволений собою. Щоб він не загруз у своєму кориті назавжди, потрібні радикали, бажано справа) І не 2-3%, а 20-30.
divide et impera - разделяй и властвуй... безотказная методичка на века
Це саме найболючіше - оці барикади... Домовлятися?.. Ті покидьки, що вдерлися до нас, знали, що роблять, заливаючи кров*ю Донбас. Посивілі матері з обох сторін здатні будуть про щось домовлятися? Можна забути "профФесора", за якого несамовито голосували, але вбитих дітей - ніколи...
До речі, Костянтин Ернст - генеральний продюсер Першого каналу біолог за фахом. За допомогою телевізійного випромінювання виводить нову породу людей... Тобто, не нову... і не людей...
Дантес відповів на коментар Фотиния, 30.11.2016 - 15:30
Тепер навіть соромно признатись, що на зорі нашого знайомства я ще сумнівався, по яку сторону фронту Ви, Тіні, окопались
Аналогії 44-го і 14-го проглядаються, хоча є значні позитивні відмінності: тоді більшість українців відстоювала імперію, тепер таких мізерна меншість, і вся сила їх - у зовнішній підтримці. Та ще у потужному зомбуванні.
Інша справа, що наші лоцмани, які всі мілини знають , не минають жодної
П.С. Забув: про що домовлятися? Про особливий статус. І окрему економічну зону. Під юрисдикцією України. Скажете, за що боролись? А якщо переламаємо об коліно, буде краще? На підконтрольних нам територіях Донбасу - проукраїнські настрої?.
Хай поваряться кілька років у своєму соку, без права виїзду в Україну на ПМЖ. А в Росію - плз. Хай здійсниться "мрія ідіота". Може, через пару років "процвітання" там залишаться тільки прихильники референдуму про включення в склад України на загальних умовах
5! Смело описано.
И во-время. Единственное, нет вывода.
…Так дві кровинки одного народу
По різні боки розвела війна.
Много вопросов возникает:
Может, не стоило оно того - доказывать свою правду через прицельную планку?
Может, стоило договориться?
Зачем нам нужны третьи?
Ну, висновок напрошується сам собою: "Українці всіх країн (країв, областей) - єднайтеся Інакше так і будете гарматним м"ясом на чужих війнах. Але щоб об"єднатись, треба порозумітись і договоритись.
Чи могли договоритись наші герої? Хлопця зі Сходу, скоріш за все, забрали на війну після мобілізації на визволених територіях. І вбили в голову, що спочатку треба "раздавить фашистскую гадину", а потім "водрузить над землею красное знамя труда". На всей Земле - союз нерушимый республик свободных, читай: Велика Тартарія світового масштабу. Хлопець із Заходу пішов до німців добровільно. Бо, з одного боку, надіявся на створення Української держави, нехай і під німецьким протекторатом (онімечити українців все-таки трудніше, ніж русифікувати). З іншого боку, друга світова, як і перша, могла закінчитись крахом імперій, а далі кожна нація мала доказувати свою суверенність із зброєю в руках. Якраз зброю і давали німці.
По-різному бачили майбутнє наші герої, але конкретно в даному випадку вони і не підозрювали, в кого стріляють. А коли розібралися, німці перекинули "Галичину" в Словаччину. Визнали недоцільним її використання на Східному фронті, проти "своїх".
Дякую, Георгію. Ми б з Вами договорились