Моя Вкраїнонько! Земля обітована,
дарований нам Богом щедрий край,
а доля в Тебе – згіркла і туманна,
хоч мав би бути споконвічний рай.
Чом ходимо ми хибними шляхами,
де крик німий втоптав кривавий слід?
Чому, як не чужі, то власні хами
ведуть "в ніку́ди" зболений нарід?
Довірливі... Терплячі... Тож поганам,
як мито, – Твої доньки і сини.
Від Колими до Таврії – кургани
жертв розстрілів і голоду, війни...
Чи вирвемося ми з середньовіччя,
байдужості струсивши мертвий тлін?
... Тремтять у вікнах поминальні свічі –
це подихом із Неба лине відчай:
"Невже не зможете піднятися з колін?!"
26.11.2013 р.
Вже написав і зіскочив не зберігши. Дуже сильно сказано. Дякую Вам. ПОчитайте, якщо не потрапляло на очі моя "Свіча пам'яті" Вона від 26.11.2016 це друга сторінка у моїх викладених віршах. УКлін Вам за Ваш вірш.
Дякую, Гаррі! Прочитаю обов'язково, тільки не зараз, бо суєта передсвяткова не дає. Я навіть не відповіла ще на відгуки до сьогоднішнього мого вітального вірша. Якщо захочете – прочитайте "У НОВОРІЧНУ НІЧ". Це вітання всім клубівцям, отже і Вам. Всього найкращого!
Це питання з питань.Наша нерішучість, яка межує з байдужістю, а часто із елементарною покорою.Грушевський свого часу писав, що біда України в тому, що нею керують люди, яка їм не потрібна.Останнім часом активність народу пробудилась аж до прозріння.Для того і війна переведена у в’ялотекучу фазу, аби цю активність придушити.
Вірш Ваш - щирий біль душі!
Все так, пане Вікторе, все правильно кажете. Ця війна їм вигідна, вони ж не воюють і не їх діти гинуть. А які кошти запливають у кишені! Україна потрібна їм лише для збагачення.
ось за що вас люблю, ось чому серце так поважає ваше слово... - і вам болить ця жахлива рана. і вам її не забути... - а скільки своїх. яничар та запроданців, і забули, і знову ганьблять свій народ, і зрікаються могил цих жертво Людомору!..
дякую за цю можливість читати ваш вірші знати: пам"ять народу жива. і вона кричить до нащадків: "не забудьте! не простіть! і встаньте з колін!"