Часто хочу у юність вернутись,
Босоніж я побіг би туди.
Щоби вербам в долині всміхнутись
Знов лишити в долині сліди.
А як хочеться в даль заглянути,
Зазирнути за Божий фасад.
Якби ж міг поміняти маршрути
Невблаганний життя циферблат.
Та в реальності рамки суворі
Тож зашторене вічне вікно.
Не розписане Господом в долі
Нам відкрити його не дано.
Шановний Микола Миколайович,запрошую прочитати мій вірш з такою ж назвою,бо його появі завдячую Вам. Відчула усе,що Вам хотілось сказати,вирішила добавити.
Пора заглядати в Боже вікно... і нехай воно не відкривається в своїх верховних секретах, та серцем відчувається чекання нашого прозріння... Співпадаю, Миколо.
Відчула усе,що Вам хотілось сказати,вирішила добавити. 
