Хтось вже колись, писав як я,
Так само часом невміло…
Мов білим по чорному - покриття
Крейдою по асфальту…несміло…
Хтось вже колись, жив як я,
Так само деколи без оглядки,
Зневіряючись, але люблячи життя,
Без зупину, без всілякої перезарядки…
Хтось уже колись кохав як я,
Так само часом шаленіючи…
Серце своє віддавав без вороття,
Інакше просто не вміючи…
Хтось вже колись страждав як я,
Так само до болю, до помутніння…
Себе заздалегідь ховаючи в небуття
І це не мало часом розуміння…
Хтось вже колись робив як я,
Так само деколи імпульсивно,
Картаючи потім себе, як мале дитя,
І просячи пробачення надривно…
Хтось вже колись...Так навіщо повтори,
Адже жити по-іншому більш підходяще?!
Ми в своєму житті самі актори -
І може у нас вийде краще?!
