Загублений у морі острівець,
Де хвилі дужі, ніби скелі пожирали.
На ньому стежка навпростець,
Вела до дівчини, що боги покарали.
Обнявши глибу, дивиться на меч,
Збентежена, розгублена Горгона.
Бо не бажала смерті, міфу всупереч,
Покарана Афіною - кохана Посейдона.
Болів як рана, кровоточив штамп,
Шипіли змії не дали спочити -
Тепер вона навічно леді вамп.
Таких бояться і не можуть полюбити.
Заплющить очі, тільки не засне.
Відчує промінь, що так ніжно гріє
Й на хвильку навіть біль її мине,
Не дивиться, бо раптом сонце скам'яніє...
Загублений у морі острівець,
В подобі монстра там вчорашня фея,
В оточенні загублених сердець
І як спокуту виглядаючи Персея...
Ну психолог і жінка побачить в ній іншу жінку, а тому що покарана, та ще стала монстром то навіть виявить співчуття. І почне шукати позитивні сторони. Спокута? Насмішили
Гарний вiрш, Iрин Ка. Це у вас хоч мова йде про мiф, але проглядаються у вiршi життевi моменти, випадки з нашого життя.
Тiльки от у вас 3 рядок якось трохи кортший у порiвняннi з 1. Може вам його, аби яскравiше звучало, трохи змiнити - "Бiжить по ньому стежка навпростець". А також у 8 рядку можна слово "кохана" замiнити на "коханка" - "Покарана Афiною - коханка Посейдона".
Дякую Дмитре, чесно кажучи в першому варіанті у мне і було слово "коханка"та зупинилась на "коханій", але ще поміркую. Якщо додати слово бізить, не буде гарно поеднуватись з 4 рядком. Завжди Вам рада