Зустрілися ми знов у сні… Весна. Тепло. Метро.
Ти посміхаєшся мені. Нахмурене чоло.
В очах твоїх яскравий блиск, все наче як завжди.
Кричати хочеться душі, не поспішай зажди.
Проходить зустріч дивно так: ти наче як чужий.
Немов тривожить тебе жах, тому і мовчазний.
Немов все знаєш наперед і вирішив все сам.
Та сумніваєшся на мить, сердечних досить ран.
Не було слів, не було сліз – ти тільки швидко йшов.
Вже намальований ескіз – ти вихід вже знайшов.
Складний в житті твоїм етап – достойно ти прийняв.
Ти вирішив, що буде так – мене оберігав.
Печаль незгоди, море сліз - не варта я того.
Холодних слів німий ескіз. Нахмурене чоло.
Стояв, мовчав та блиск в очах твоїх все не згасав.
«Ти варта кращого» - в словах його ти описав:
«Стіною буде він тобі і для твоїх дітей.
В скорботі поряд і в журбі, повен нових ідей.
Він буде поруч день і ніч, коли мороз і сніг.
Іти будете пліч-о-пліч, а я на жаль не зміг…
Мене чатує на зорі складний життєвий шлях.
Ти розчаруєшся в мені, для мене – буде крах» -
І знову ти стояв мовчав, а потім швидко йшов.
Мовчанням ти своїм кричав, в глухий ти кут зайшов.
Забився в нього, наче птах з поламаним крилом.
І пережити весь цей жах із весняним теплом -
Чомусь ти вирішив один, не давши мені шанс,
Журбою зламаних годин не втримати баланс.
Чомусь ти вирішив за двох, що буде краще так.
Не зацвіте чортополох в поранених серцях.
Не посміхнеться ураган у небі на зорі.
І не вгамується вулкан з любов’ю у вогні.
Не буде краще нам обом від рішення твого
І ти з нахмуреним чолом не розумів того.
Не повернути річку так, як хочеться тобі
і сонце в небі на устах не зігнеться в журбі.
Чомусь ти вирішив втекти, мене оберігав,
Холодна сутність самоти, яку ти добре знав,
Не втримала тоді тебе від рішення твого.
Тому на серці так шкребе печалі полотно.
Печалі полотно твоє розділимо на двох.
І в серці рана заживе, зійде чортополох.
Вітри зігріють у жару, моря в тяжкий мороз,
Інакше просто я помру... у океані гроз…
я раджу деяким Шевченка перечитати і робити йому зауваження в русизмі чи в чомусь подібному!!! Вірш - стан душі, її мова, а не олімпіада на грамотність та точність! Гроз, значить ГРОЗ і крапка!!!
