UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: Когда-нибудь… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Володимир Байкалов, 02.12.2017 - 13:57
"сердечность возведя на пьедестал," Очень понравился стих! Приведеннея выше цитата из него объясняет все остальное.   
Світлана Моренець відповів на коментар Володимир Байкалов, 02.12.2017 - 14:05
Спасибо Вам за теплые слова! Приятно, что прониклись смыслом. За жизнь! 
Володимир Байкалов відповів на коментар Світлана Моренець, 02.12.2017 - 14:09
За жизнь! Что непрерывна... 
Світлана Моренець відповів на коментар Анатолійович, 13.04.2017 - 21:46
І Вам – довгих щасливих років! Життя – прекрасне і неповторне. Цінуймо кожну його мить. 
Світлана Моренець відповів на коментар OlgaSydoruk, 12.11.2016 - 15:35
Спасибо, Ольга, за поддержку. В нашем клубе не любят таких стихов, словно бессмертные, ждут только веселенького.  
ТАИСИЯ, 05.11.2016 - 22:28
Об этом хочется писать и говорить... Вот и меня такие мысли тоже посещают...Тогда нам с Вами -как-то легче жить! Прекрасные строчки - станут приветом ...с того света! За оптимизм!    
Святослав_, 05.11.2016 - 09:09
 Перелякали прямо!Маю надію - Ви ж не збираєтесь... того? Живіть Сто літ Як криці моноліт Творіть Пишіть! Російською теж добре, зовсім не завадить. Скоріше навпаки. А роботи українською - на російські сайти викладайте. Нехай бачать, пропускають через себе Мову. Дякую! 
відповів на коментар Святослав_, 05.11.2016 - 12:24
Здається, сама назва говорить: ще не збираюся. Та коли-небудь це стається з кожним, тож і написалося. Дякую за пораду, може і попробую.
Святослав_, 05.11.2016 - 15:17
Спробуйте. На московському невеликому ресурсі викладаю - читають, українською також.Були сумніви, що забанять. Та виявилося, що навпаки - жалкують, що практично всі з України пішли звідти з початку 14 року. Творчих успіхів Вам! 
Шостацька Людмила, 02.11.2016 - 23:32
До такого твору не може залишитись байдужою жодна людина.Дуже зворушливо.  Ви,Світлано,мене направили на думку,що і мені не завадило б щось на цю тему заховати в стіл.  Нахнення Вам,успіхів,здоров'я.
Світлана Моренець відповів на коментар Шостацька Людмила, 03.11.2016 - 11:44
Дякую, Людмило! Навіть не в стіл, а на сайт. Ця тема має право на життя, як і всі інші. В клубі витає хибна думка, що ще рано, не час таке писати. А хто знає ТОЙ час? Може, коли настане пора, що вже треба писати, людина не пам'ятатиме своє ім'я і не згадає, що це воно таке – писати. Пишіть. А Господь хай дарує Вам здоров'я і Багато щасливих років!
Nino27, 02.11.2016 - 22:48
Дорога Ви моя світла душенько,простіть,я вже встигла і поплакати...і зовсім не прощаючись(один БОЖЕНЬКО знає коли і кому),а від цього що знаю Вас і маю можливість читати Ваші мудрі творіння.Я в захваті і хочу подякувати і без дозволу візьму собі в обране.(по доброму заздрю Вашим близьким,ви чудова людина).Всього Вам...і багато-багато...!!!
Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 02.11.2016 - 23:00
Зіронько моя, від Ваших теплих і душевних слів вже і я розплакалась. Рада, що зустріла Вас і стільки світлих особистостей в клубі. Ви всі додаєте мені сил.Приємно бачити Вас у себе. Не знаю чому, але побачивши Ваше ім'я, завжди посміхаюсь.
Nino27 відповів на коментар Світлана Моренець, 02.11.2016 - 23:12
Дякую за стільки хороших слів!!!І мені прємно!!!  
Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 02.11.2016 - 23:17
Ех, посидіти б за чашечкою чаю, погомоніти б по-душам... 
Nino27 відповів на коментар Світлана Моренець, 02.11.2016 - 23:24
Ну і що ж тепер...Ви знову розчулили мене.Бажання взаємне,чесно-причесно.Хотіла з самого першого коментаря написати,що жалію, що не можу по-коліжанськи обійняти Вас...якось не наважилася.Спасибі за тепло душі!!!
Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 03.11.2016 - 11:27
  Такий порив душі, як ажання обняти – це безцінний подарунок! З превеликим задоволенням обіймаю Вас. 
Світлана Моренець відповів на коментар ptaha, 02.11.2016 - 22:44
Дякую, пташиночко! Щиро і Вам того ж бажаю.
Світлана Моренець відповів на коментар Серго Сокольник, 02.11.2016 - 09:33
Это – мимолетные мысли, Серёженька.
Mattias Genri, 02.11.2016 - 00:49
..Вот видишь,Светочка! И ты пошла в "штопор"!!!! А всё меня упрекала в том, что я впал в грусть. С годами наши мысли приобретают неизбежный прагматизм - ожидание реального финиша...И не надо этого бояться, т.к. это та ступень через которую всем приходится переступить...по своему...Хорош стих!
Світлана Моренець відповів на коментар Mattias Genri, 02.11.2016 - 09:42
Обрадовался? Гена, я – не в штопоре. Просто, не боюсь таких мыслей, так как многое уже понимаю и знаю. Как знаю и то, что всё, что хочешь сказать своим близким, надо говорить вовремя, а не ждать какого–то момента. Можно не успеть.Я в чем тебя упрекаю: что у тебя это тема №1 и ею наполнено около 90% твоих стихов. А у меня... ну 5 штук, не более.
Серафима Пант, 02.11.2016 - 00:10
Була. Є. І буду. Ці рядкине скорбь и слезы, что меня уж нету, на стільки зрілі, позитивні, мудрі і..... люблячі своїх близьких - це побажання не у радість собі, а для радості від себе а радость от того, что я была...  
Світлана Моренець відповів на коментар Серафима Пант, 02.11.2016 - 09:43
Яка ж Ви мудра, Іриночко! Саме так. Дякую!
гостя, 01.11.2016 - 21:13
прекрасно,Світланко! саме так і має бути...вірш залишає світле враження...тут стільки світла 
Світлана Моренець відповів на коментар гостя, 02.11.2016 - 09:52
Так, Наталочко, тут – моя любов. Побачивши реакцію найрідніших на (помилкові, як з'ясувалося) висновки лікарів, я уявила, що з ними буде у випадку, коли... ну, Ви розумієтеєте.Тому і з'явився цей вірш. Щиро вдячна, що побачили суть, енергетику вірша.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
