ЯК І КОЛИСЬ.
Подих осінній землю охолоджує,
Паморозь біла вранці на траві.
Як і колись любов політ продовжує,
Хоч у обох вже сніг на голові.
А вже дерева тихо роздягаються,
Крізь тло яскраве все чіткіш гілки.
Як і колись невтомно задивляюся
На любий стан звабливий і гнучкий.
В повітрі сум туманом сірим сіється,
Поринув сад у передзимні сни.
Як і колись зі мною диво діється,
Коли навпроти погляд твій ясний.
На тихе плесо верби листя скинули,
Пливуть вони осколками тепла.
Як і колись мелодія полинула,
Як ти зі мною стежкою пішла.
Пройдуть дощі над листопадом хвищами,
Накриє сніг минувшини дива.
Як і колись струмочками дзюрчистими
Звучать твої неголосні слова.
Калина сяє під будинком гронами,
Б’є іскри ягід вітер без жалю.
Як і колись у серці ніжні промені,
Бо до цих пір тебе одну люблю.
п'ятниця, 21 жовтня 2016 р.
Калина сяє під будинком гронами,
Б’є іскри ягід вітер без жалю.
Як і колись у серці ніжні промені,
Бо до цих пір тебе одну люблю.
Петре, Ви маєте велике любляче серце. Хай ще довго воно б'ється у Ваших грудях і випромінює любов. Дякую Вам за чудову поезію.