Життя дано, щоб в радості й печалі
зерну добірним колосом зрости.
В Едемськім саді музика звучала,
коли душа просилась у світи...
Гартована любов'ю Серафимів,
таємно-дивним ведена мостом...
На нім Престоли грамоту вручили
для іспиту між хлібом і хрестом.
Не спить лукавий - стелить позолоту,
тихенько шепче, навіває сон:
"Візьму на себе всі твої турботи,
а ти підеш прямісінько на трон".
П'янкий напій всю душу огортає.
У Древа яблуко - солодкий аромат.
Вже й чудо-птиця в руки прилітає,
Душа пливе, відкраявши той шмат.
Для "небожителя" немає смерті,
Не хоче знати у своїм житті,
Що блазнем є в системній круговерті,
Що раб у славі, а не в каятті!
До церкви йде відмітитись народу,
Несе хліби - для Бога данину,
Поставить свічку за здоров'я роду
І кине гріш - украдену ціну.
Шляхи - дороги у житті несхожі -
Для себе кожен іспит обирає.
Та знаймо , що Архістратиги Божі
Усіх рабів до Раю не пускають!
