За мотивами казки Івана Франка
Історія давня, вже пилом вся вкрита,
Але нагадаю - жив якось Микита.
Хитрющим пройдисвітом змалечку ріс,
На різні шахрайства був здатний цей лис.
Та якось рудий потрапив в халепу:
В селі всі хорти позривалися з цепу.
Забіг на подвір'я заскочив у бочку,
Сидить і благає у смерті відсрочку.
І от пощастило, загроза минула.
Ба, навіть удача йому підморгнула
Та ще і дарунок йому піднесла,
Сім'я маляра на подвір'ї жила.
Коли за хортами вляглася пилюка,
Із бочки вже вилізла дивна звірюка.
Тварина і справді якась колоритна,
Була шерсть звичайна, а стала блакитна.
В очах у Микити шалений є блиск,
З історії хоче отримати зиск.
Себе за диковину видати хоче,
Подався до лісу всім звірям на очі.
Погляньте лише на цього лихваря,
Він видати прагне себе за царя.
Посланець небес, його слово закон,
Сказав і спокійно усівся на трон.
Малі і велики схилились в поклоні,
Бо здавна боялись того хто в короні.
Не знаючи лиха зажив цей Микита,
Дарунками в нього галявина вкрита.
Несуть йому вдень і вночі до світання,
Не треба вже більше йому полювання.
Дурисвітом став, знахабнів, вередує.
А хто мені пишну гулянку влаштує?
Той стане для мене рідніший за брата!
І кинулись звірі йому догоджати.
Зібралися хором, виводили оду:
Про розум, про силу і звісно про вроду.
Крутилися поряд гарненькі лисички,
Інстинкти прокинулись, давнії звички.
Микита наш завсім уже захмелів
Та раптом по їхньому задзявкотів.
Почувши те "піддані" лиса впізнали
І прямо на троні його розірвли.
Не встигли отямитись - інший піжон,
Вже хоче вмоститись на звільнений трон...
Гарна у вас вийшла вiршована обробка твору Iвана Франка. Дуже точно ви вiдзначили, що подiбних пiжонiв розвелося багатенько, чого-чого, а цього вистачае. То ще згадалося, як у фiльмi "Корона Росiйськоi iмперii, або знову Невловимi" двое претендентiв на престол сперечалися, хто бiльше мае прав на це.
Тiльки от у вас у 3 рядку набагато правильнiше вживати слово "змалечку", а не "змалочку". А також у 5 рядок, аби яскравiше звучало, можна додати ще слово "наш" - "Та якось рудий наш потрапив в халепу". А також в украiнськiй мовi якось набагато частiше вживають слово "дiжку", нiж "бочку". Може вам 7 рядок трохи змiнити - "Забiг на подвiр'я, заскочив у дiжку". А тодi, аби 8 рядок римованiше звучав, то також трохи змiнити - "Сидить i у смертi благае вiн знижку".
Нi, ну взагалi то у Микити шерсть стала синя, а не блакитна, ну, ладно, будемо вважати, що це ви внесли таку iновацiю.
Дякую Дмитре. Цікава асоціація з фільмом, я щось про нього вже й забула!
Помилку виправила, стосовно "наш" то я і так часто у вірші використовувала це слова, мені здаєть то буде перебір. Про діжку думала коли писала вірш, але подивилась в словнику слово "бочка" існує в нашій мові, хоча Ви праві "діжка" використовується частіше. А з кольором, так упіймали , мені просто буже подобається блакитний Завжди Вам рада!