Я не забуду цю гірку сльозу,
Що мати хлопця із АТО зронила.
Біда зігнула, мов тонку лозу,
Війна скажена перебила крила.
“Червоний хрест”. Вцілів лише один...
І хоч вже вдома – він ще на війні,
Він ще іде дорогою із мін.
Вона лиха гіркі рахує дні.
Він ще на тому полі з мертвих тіл,
Він ще шукає в кого б’ється серце...
Над ним схилився чорний небосхил -
Зомліле, збожеволіле люстерце.
Я бачу матір, наче чорну тінь.
З очей вже не сльоза, а – ціла річка.
Зів’яла бідна від отих молінь,
За цими дітьми плакала ця свічка.
Гарний вiрш, Людмило. Точно ви вiдзначили, що дуже багато лиха принесла ця вiйна, завдяки iй багато сумних подiй вiдбулося у життi простих людей.
Тiльки от у вас у 6, 7, 9 i 10 рядках повторюеться слово "вiн", а у 8 рядку слово "вона". А у 9 i 10 рядках повторюеться слово "ще". Якщо у декiлькох рядках одне й те саме слово повторюеться - якось воно не зовсiм звучить. Може вам у деяких рядках замiнити слова "вiн" та "ще" на якiсь iншi. Можна 7 рядок трохи змiнити - "Ось обережно йде дорогою iз мiн". А також 9 рядок трохи змiнити - "Бо там, на тому полi з мертвих тiл".
Доброго вечора,Дмитре.Дякую Вам за коментар.Хочу пояснити,що цей вірш передає всю трагічність події,тому на красу звучання увага не загострювалась.Це - реальна подія,яка не полишила захисника в мирному житті.Він не може йти обережно дорогою із мін тому,що в нього це-післявоєнне.