Не той Поет, хто з непокірних букв
Складає рими у вірша кусок,
Поет – коли гармонія навкруг
Живе в душі його покірним псом.
Чия рука змалює цілий Всесвіт
В пошарпаній одежі старику
Так, ніби це не труд, а так, погратись
Зайшли у гості фарби і тони́.
Хто відправляє в космос телескопи,
Щоб світ зомлів від красоти зірок,
Хто вчить любити у незнаній школі,
Життя свого даруючи урок.
І з чиїх пальців павутинка звуків
Барвистою веселкою зійшла,
і з нот семи малює щастя й муки,
Розбурхуючи у душі чуття.
І звуків магія поло́нить Всесвіт
В Надновій зірці й кінчику ножа,
Потужним водоспадом б’є на сполох,
І плити рухає морського дна.
І в кого сад втопає в яблунь цвіті,
Як білим пухом вбралась би зима,
У кого руки в шрамах і мозолях,
Щоб внукам щастя впало задарма.
Хто сходить обмороженим й голодним
Найвищую вершину підкорять,
Хто ради свого друга з мертвих встане,
А не віддасть, як іграшку, вовкам.
Не той поет, що пише «очі сині»,
А хто волошки бачить в тих очах,
Хто чує океану спів одвічний
І Сонця схід тримає у руках.
Не той Поет, що знається на слові,
І ритм із рифмою лиш його брат.
Поет – покликання душі людської,
Котра ввібрала світ навкруг у рай.
14.10.2016
"барви", "тони" в р. 8: "барви і тони"; "водоспадом" в р. 19; "з'їдження" ( р. 28 ) – такої форми не існує. кажуть: не віддасть на ( глум, поталу, забавку, іграшку ) чи просто "не віддасть ( шакалам чи ) вовкам"
