Усе життя боявсь НКВС
Мій свекор. Та й було чи що страшніше?
Від вовка зайчик у терни – та й щез,
Від лиса в нірку шусне сіра миша,
А що в степу – людина між людей,
Як їх – загін, а ти не маєш зброї?
У свекра батька вбив «НКВД» -
Чи то святого, а чи то героя:
Роздав селянам дещицю зерна,
Бо ж люди мруть, а їсти взяти ніде.
А син вцілів. Підріс. А там – війна,
Став неборак одним із «чорних свиток».
Чіплялись. Відчепились врешті-решт:
Набридло під підозрою тримати.
Попасти будь-хто міг би під арешт –
А хто б лишився бігать з автоматом?
Та й люди поважали: хоч малий,
Але розумний і хоробрий в міру,
Хоч був на окупованій землі,
Не раз уже ставав за командира.
Вже до кінця доходила війна,
Вже воювали у чужому краї,
Коли оце покликав старшина:
«Ходи скоріше – особіст чекає!»
Пополотнів… чи довго до біди?
Сидить у штабі особіст мордатий
І владно так наказує: «Гляди
І слухай! – будеш нам доповідати.
«Та я ж не справлюсь! Я ж – селюк простий!»
(Будь що молоти – підпис лиш не ставить!)
«Захочеш – зможеш! Годі, не тремти!
Йди, заспокойся – і давай за справи!»
І що ж робити?! Боже помагай!
Аж ось і надійшла ідея вдала:
Налився бурячихою – гай-гай! –
І став кричати, що завербували.
Де й голос взявсь: «Я майже особіст!
А ви усі – прислужники фашистів!»
Про всяк випадок виконав «на біс».
Тремтів. Однак – душа і совість чисті.
Отак і жив незламний наш народ:
Крізь бурі пройде, проросте крізь терни…
…Блукала чутка, що в десятку рот
Таке «пияцтво» стало характерним…
Нікого не боявся мій дідусь
І батько також не боявсь нікого.
Убили діда, як палала Русь.
"Закопували" батька ще живого.
А я, хоча боюсь, то не скажу:
Життям своїм я дуже дорожу.
Негідників не побороти нам,
Допоки всі служитимуть панам.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно, що серед нас є нащадки безстрашних. З таким родом, та ще й не маючи власне життя за цінність, мабуть чимало звитяг вже маєте за плечима? Адже в наші часи не важко долучитися до героїчних вчинків, Ви згодні, чи не так? Може, це саме для Вас я плету зараз маскувальну сітку?
Leskiv відповів на коментар Leskiv, 10.10.2016 - 20:35
Та де вже мені, старій, хворій жінці за автомат братися!Та й маскувальна сітка вже не потрібна:однаково стара з косою вже на порозі стоїть.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, маскувальна сітка рятує тих, до кого стара з косою прицінюється не за віком.
Але ж, мабуть, маєте славетне минуле?
Leskiv відповів на коментар Leskiv, 10.10.2016 - 22:09
Та де там! У дідів моїх славне життя було. Дід по матері був хоробрий хлоп з-під Львова, мав орден від цісаря австрійського. А дід по батькові воював у степах Криворіжжя проти фашистів. А я - слабка, хвора і дуже недалека жінка. То ж і в житті "амбразуру" груддю не закривала ні в Афгані, ні в Чорнобилі.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мій свекор мав бойовий орден і чимало медалей за війну - і то не за красиві очі. Тож Ваші криві слова в його адресу мене засмутили. Дуже легко когось засуджувати, але чи маємо ми самі на те моральне право? Чи ми самі безстрашно віддали своє життя чи бодай здоровя боротьбі проти негідників і панів? Ми навіть не знайшли ні розуму, ні сили по-справжньому опиратися приходу до влади бандюків і олігархів - хіба що між собою теревеніли.