Жінка зі шваброю дочиста
Драїть бруднющу підлогу,
Лихом кляне всіх, хто топчеться,
Треться ганчіркою в ногу.
Гнівно очиськами блимає,
Капцями гупа і човга.
Серджусь на неї та стримуюсь –
Швабра ж бо в жіночки довга.
Тягне ганчіркою мокрою,
Штурхає злісно у крісло.
Я би зірвався на докори,
Та боюсь шваброю трісне.
Разом із кріслом оточений
Вогким слизьким ламінатом.
Вирватись з цього урочища
Пробую шахом і матом.
Геть напролом йду, по митому
Втискую слід від підошви.
Шваброю жінка, мов битою
Б'є із драценою горщик.
Падає квітка, як скошена,
Вбік розлітаються друзки,
Грудками ґрунт розпорошений,
Цéбер став схожий на друшляк.
Ллється вода з нього бідами,
Хлюпає, наче із крана.
Всюди й завжди переслідує
Жінку зі шваброю карма.
Моя бабуся не дозволяла мити підлогу шваброю - лише руками. І наказувала добряче вимивати кути - казала, це щоб майбутній чоловік лисим не був ))))
І горщики цілі )))
вберегла бабусина порада чоловіка від лисини?))
у наших краях трішки інша фішка - не можна облизувати макогон, бо теж чоловік лисий буде. Словом небезпека облисіння на майбутніх чоловіків чатує з усіх сторін