Ой, то не роси... Ой, то не роси.... Ой, то не роси.
То гіркі сльози, то гіркі сльози, то гіркі сльози.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
Плакала мати, плакала мати та ще й ридала.
Свого синочка вона в солдати проводжала.
Іди, синочку! Іди, синочку! Іди, мій рідний!
Край боронити, край боронити... єдиний, світлий.
Бо є у тебе найкраща в світі, одна-єдина,
Земля козацька, земля славетна - Україна!
Дніпро широкий, Дніпро широкий, Карпатські гори.
Жито-пшениця, жито-пшениця у чистім полі.
І край дороги, і край дороги стрункі тополі.
Судилось, синку! Судилось, рідний, це в твоїй долі.
Своєї долі, своєї долі ти не цурайся.
Іди, синочку! Іди, синочку, та повертайся!
Свята молитва,свята молитва у небо лине.
Бог збереже нас! Бог збереже нас і дасть нам сили!
Ой, то не роси... Ой, то не роси... Ой, то не роси...
То дрібні сльози, то дрібні сльози, то дрібні сльози.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
ID:
692277
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 03.10.2016 22:09:41
© дата внесення змiн: 03.10.2016 22:09:41
автор: Надія Башинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щиро дякую, рідненька!!! 
