Я завітала в світ,
коли творила Осінь
із нього
Диво Різнобарвне...
Маленька дівчинка,
що вперше світ побачила
ТАКИМ, -
застигла в подиві...
А Осінь
мене побачила...
і пригорнула ніжно,
й сказала тихо шепотом листків:
-Ласкаво прошу в моє царство, доню...
Воно тепер твоє.
Тобі залишу я
оцю красу чарівну.
Всі неповторні барви
мого палкого серця
я переллю в твоє,
й вони спасуть тебе
в болючі, сірі дні
часів розлуки,
в безбарвні холоди розчарувань.
О моя нене, Осене барвиста!
Ті кольори
горять в мені й донині!
Не тільки світять, гріють,
а й печуть,
так, що здається часом,
що згораю
у їхнім полум"ї,
та оживаю знов,-
як Ти щороку,
Осене прекрасна,
й твоя Краса одвічна,
як Любов.
О моя нене, Осене барвиста!
Ті кольори
горять в мені й донині!
Не тільки світять, гріють,
а й печуть,
так, що здається часом,
що згораю
у їхнім полум"ї,
та оживаю знов,-
як Ти щороку,
Осене прекрасна,
й твоя Краса одвічна,
як Любов.
Пречудово!
З Днем народження Вас, Мирославо! Будьте такою, як Ви є у Вашому творі. Наснаги, радості й терпіння!
Мені дуже сподобалося, Мирославо! От тільки чому барви несамовиті, краще ж кольорові, або веселкові,..А осінь прекрасна, її краса одвічна, як Любов! Це точно...