Якщо роботу називати домом
Якщо роботу називати домом,
віддати тільки їй всього себе,
то згодом всі думки накриє сумом
і тіло від неспокою слабе.
Душа заплаче, ніби на хворобу
і серце від нездужання мовчить,
невже із цим я ближче до Європи,
бо вже немає часу відпочить?
Якщо роботу називати домом,
чому тоді сторонні в ньому є,
пануючи байдужим, сірим димом,
і сірі сльози в кожен погляд ллє?
Сім`єю дуже важко нас назвати,
бо ми живемо, ніби три світи,
за їх пороги ладні не ступати,
щоб власний дім самотністю знайти.
Чому таке відчуження взаємне,
чому таке презирство до своїх,
чому всі так поводимось нечемно,
чому підступним є між нами сміх?
Тому що так заведено в суспільстві,
написано в історії його,
завзято не вітається братерство,
завзято лише хочеться свого.
Воюємо з сусідами удома,
приносячи війну у власний дім,
хоч ця біда для більшості відома,
але до неї байдуже усім.
Коли ж роботу називати домом,
то сім`єю має бути колектив,
якому спільна згода буде храмом,
якого дух любові освятив.
Віктор Цвіт 30.09.16
