А в тебе знов дощі. І знов стоїть нелітна.
Листів нема – чекай чи не чекай,
І гвинтокрили – птахи перелітні
Минають ваш, забутий богом край.
А журавлів крикливих каравани
Курличуть над тобою по ночах,
Несуть на крилах тундрові тумани
І вічний смуток ув очах.
Світанки інеєм на листі відбіліли,
І тільки здалеку, спинивши раптом мить,
Жаліючи за літом відшумілим,
Задерши голову, сохатий протрубить.
А по ночах у сни приходять друзі
Із тих країв, де небо голубе,
І дві зорі на темнім виднокрузі
Очима дочки переслідують тебе.
Уже ліси багряно відцвітають,
Листів нема – чекай чи не чекай.
Ти журавлям, що сонце здоганяють,
Рукою непомітно помахай.
