Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тост: 74. - ВІРШ


Тост: 74. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...

Пошук


Перевірка розміру




74.

За три дні до. Я допоміг Лілі піднятись. Наші руки доторкнулись, погляди зустрілись. За весь цей час я й забув яка вона красива. Моє серце наче охололо до неї, а тепер розігрівалось з новою силою. Вона не відводила від мене погляду. Не тим місцем ти думаєш – прошепотів голосок в моїй голові, але я не слухав. Вона була дуже близько. Наші уста зімкнулись. Вітер наче зник, а з ним і холод ночі. На мить ми злились в поцілунку і зникли. Ліля обійняла мене. Провела рукою по щоці… Ляпас змусив мене повернутись в реальність. В очах забігали вогники. Мені знадобилось кілька секунд, щоб зрозуміти, що це Ліля зацідила мені ляпас. - За що? – здивовано запитав її. Ліля зацідила ще один, але я ухилився. - Який ж ти… - Ліля аж захлинулась від обурення. Я подумки перерахував той список, що підходив під завершення її думки. Ліля між тим перестала мене бити. - Не чіпай мене! – пригрозила вона. - Що я тепер зробив? – я не розумів в чому проблема. - Ти брехав, зраджував, влізав в неприємності, ще й мене втягнув, а зібрався покинути мене. А тепер ти думаєш, що врятувавши мене заробив вибачення? Не надійся. Чомусь мені згадався той раз, коли я витяг її з делірієвого безумства в квартирі покійного Едика. Вечір тоді закінчився досить непогано. Але це було тоді. Тоді Ліля вірила мені і дивилась на мене щенячими очима. Але час стер цю невинність. Тепер Ліля виросла. Тепер від неї віяло холодом. Я розумів, що перетнув межу більше разів ніж можна було пробачити. Я сів на краю даху, тому що коліна почали трястись від адреналіну. Вона мала право злитись на мене. Дістав цигарки. - Вибач – тихо сказав їй. - За що ти вибачаєшся? – холодно запитала вона. - За все. За те, що втягнув тебе у все це. За те, що втягнув тебе в свої проблеми. Ліля зареготала. Такого я не чекав. Її дзвінкий сміх знову розрізав нічну тишу, та пересилив спонтанні потоки вітру. - Дурень, ти Макс – сміючись сказала вона. Сказала та, котра кілька хвилин збиралась стрибати з даху – сказав про себе. - Ти рятував мене вже чотири рази. П’ять – подумки поправив її, але перебивати не став. - В тебе цікаве життя, повне пригод, просто ти занадто тупий, щоб помітити це. Думаєш я з вами, бо боюсь за своє життя? Я примирилась, що рано чи пізно ти просто не встигнеш мене врятувати. І я не збираюсь сидіти і чекати, доки мене щось настигне. Просто з тобою, Марком, Сашею, Наталею, а тепер і Аліною я відчула себе живою… Вона підійшла до мене впритул. Сіла поряд. Поклала мені голову на плече. - Марко розповів через що на мені висить прокляття – сказала вона – він пропонував мені його зняти, та я відмовилась. - Він хіба знає як? – здивувався я. - Знає. Він говорив щось про провідників… Я промовчав. Ліля була провідником – людиною, що могла вільно переходити в свою підсвідомість. Також вона могла силою волі викликати ті видіння, котрі я бачив приймаючи делірій. В Лілі були здібності не гірше ніж в Едика, а може й сильніші. Тільки от її здібності накликували на неї біду. - Марко сказав, що це доля – між тим продовжувала Ліля. В мене аж кашель пішов від такого. Мій брат раптом повірив в долю? Оце щось! - Він чекав такої реакції – скептично всміхнулась Ліля дивлячись на моє лице – він сказав, що тобі зустріти мене була сама доля. Що таких, як я практично немає… - В Україні то точно. Так чому ти відмовилась від спасіння? - Тому що я вірю, що можу навчитись тому, про що ти змовчав. Ти ж зрозумів це ще тоді, коли ми виганяли привидів з будинку. Тільки нікому не сказав. - Не сказав – зізнався їй – не хотів, щоб хтось використав… - Досить! – засміялась Ліля – ніхто і не використає. Лише я. - Знаєш – розізлився я – занадто позитивно ти мислиш після невдалого самогубства. - Я могла зістрибнути разів з п’ять, доки ти піднімався – Ліля знизала плечима. Від здивування в мене з рота вилетіла цигарка. Попіл перестав триматись купи і легенько струснувся мені на кеди. Що це за чортівня? - Що ж не стрибнула? – похмуро буркнув я. - Тому що не збиралась – як ні в чому не бувало сказала Ліля – факт того, що ти зібрався мене покинути звісно довів мене до сліз, але таких дурниць я б не робила. Я уявив, як ловлю її за шию, б’ю в лице і особисто скидаю її з даху. Але виду не подав. Мій гнів залишився десь далеко. Зараз те, що я відчував було лише відголосками. - Тоді для чого було це все? - Марк запевнив мене, що зі мною нічого не станеться, доки ти поруч. Згодись, ти зміг мене витягти майже з нереального положення. - Я сам ледь не полетів вниз. А все для того, щоб ти пересвідчилась в правдивості слів мого брата… - Саме так. Ліля піднялась, стала навпроти мене. Її долоні обхопили моє лице. Наші погляди знову зустрілись. - Це був останній раз, коли ти мене врятував – її губи торкнулись моїх. Тепер вже моя черга переривати поцілунок. Ліля просто перехитрила нас всіх? От так просто? Якийсь театр недоуків. Доки ми з Марком граємось одне з одним, Ліля просто користується тим, що ми прив’язались до неї. Нема мене – є мій брат. Її зацікавили власні сили, але без когось з нас поруч, вона може просто не жити до того моменту, поки освоїться з ними. - Видно ночі з Марком не пішли тобі на користь – я не зміг втриматись – ти тепер ще та сука. Знову ляпас. Цього разу доволі сильний. Ліля почервоніла, але швидко опанувала себе. - Такою мене зробив ти, Макс – холодно сказала вона – це повністю твоя вина. - О, прекрасно, то я герой, то покидьок. - Ти сам себе таким робиш. Водиш за ніс нас всіх, намагаєшся встигнути сісти на два стільця. Ти був мені потрібний, а тебе не було. Затрахував горе, бо Карина твоя виходила заміж. Ти був потрібний нам всім, а ти просто пішов і прийшов ніби нічого не сталось. І смієш ще щось мені говорити про це. Я не хотіла тобі цього говорити, але ти сам мене довів. О, тепер я в усьому винен. Чудово. - Не тобі судити мене, Макс – вже спокійніше сказала вона – я поїхала сюди через тебе не для того, щоб ти відразу ж зник. Аж тепер я зрозумів її, хоч і не був впевненим на сто відсотків. Їй просто було страшно. Страшно за своє життя з самого початку. Вона не любила мене, як і мого брата. І класти їй було на мої пошуки того психопата. Від цього я зареготав. Марко, сучий ти сину, ти все ж і тут мене переграв. Налаштував Лілю так, щоб вона захотіла використовувати свої здібності для себе не боячись, сподіваючись, що це її врятує. Вона от-от збиралась розповісти, що покидає нас. Це говорила не вона – це Марко говорив її устами. Віддам йому належне – так вкладати людям ідеї в голову вміє тільки він. А я ще підіграв йому. - Наталя навчить мене користуватись моїми здібностями. Або її бабуся. Марко і тут їй збрехав. Те, що вона провідник – це як гангрена для неї ж. Тільки замість обрубати інфіковану кінцівку, вона сидить і бавиться з нею, доки зараза йде далі. - Поїхали зі мною – сказала Ліля – ти не покинеш мене навіть тепер. Не після всього того, що ти зробив для мене. А без тебе в мене не вийде. Марка просити марно – в нього свої вищі цілі відомі лише йому. Я подумки поплескав брату. Прекрасно зіграно. Просто позбутись Лілі наче баласту. І мене з нею. Ні, тут щось не сходилось. Він знав, що я не поїду з Лілею. Вона не знала. Тоді для чого це все? Я ніяк не міг зрозуміти до кінця. Я щось випустив з поля зору. Красиво зіграно. Якби ще вийшло позбутись Тараса, було б ідеально. Тоді Марко вийшов би на людей покійника Соколовського і диктував би свої умови. Цікаво, як він планував би позбутись Сашка і Аліну? Спихнути як Лілю чи мене? Чи як з Едиком?

ID: 690294
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.09.2016 05:03:00
© дата внесення змiн: 23.09.2016 05:03:00
автор: Тост

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (244)
В тому числі авторами сайту (2) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Svitlana_Belyakova: - Лезо-подібний кордон...
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
dashavsky: - Окраєць.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Кромка(чогось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Синонім до слова:  Ванна
dashavsky: - Тіломийка.
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
dashavsky: - Морзе.
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Нові твори