Мені завжди здавалося, що все неправильно.
Починаючи від того, що всі кімнати будують однаковими. Я наприклад тоді ще хотіла, щоб у моєму домі була одна фіолетова кімната і одна кімната у формі огірка.
Мені здавалося категорично неправильним, що люди не чіпляють до стелі зірки, місяць і сонце, зроблені з чогось такого сяючого і прекрасного, як наприклад фольга від шоколадки. Адже це очевидно, що потрібно спати під зірками.
І тоді мама сказала: давай, вперед, чудова ідея, виріж із фольги свої зірки, і ми почепимо їх до стелі. І дала мені кусок фольги.
За моїми уявленнями, сонце і зорі мали бути золоті, а місяць срібний. Тому я почала вирізати місяць. І вийшло досить криве несиметричне непідходящих розмірів коло. А не той срібний місяць, який був в моїй уяві.
насправді це слово прийшло до нас з північно-східних теренів, а просто – з росії. якщо вдуматися, можна побачити, що це слово дуже грубе, дикунське й зневажливе. порівняйте "дай" і "давай"
знов "давайте". цього слова слід позбутися заради святої української мови, розумієте? а чому не задумуватися? я, власне, й не задумувався раніше, а тепер цього слова не просто не люблю, а всім раджу його позбутися
