Ти пішла...
Так нічого і не пояснивши...
Ти пішла...
Тільки спогад мені залишивши...
Ти пішла
і забрала собі мою душу.
Як тепер,
без душі, далі жити я мушу?
Навесні,
коли все оживає навколо,
ти цвітеш,
мов кохання той цвіт загадковий.
В літній день,
коли спека ти спрагу втамуєш,
восени
усміхнувшись від смутку врятуєш.
Я кохав...
Як повітря була ти для мене.
Та не знав,
що не зможу прожити без тебе.
Так в житті,
очевидне тоді помічаєш
вже коли,
безнадійно, назавжди втрачаєш.
Ти була,
наче світло у темній безодні
та пішла,
не сказавши нічого сьогодні
ти пішла
і забрала собі мою душу
тож тепер,
без душі далі жити я мушу.
Геник Лис 2016р.
Сумно, Генику... Але, певно, будь-які зміни у житті - на краще. Принаймні, так мудрі люди кажуть 
вміють чоловіки любити... 
