Гримить війна і небо розривається
Стрілою вогняною знов навпіл,
А на землі дівчатко надривається,
На ніжки стаючи свої слабі.
Підняти неньку хоче, закривавлену,
Мале дитя не може ще збагнуть,
Чому в його матусі раптом «вава» є,
Що до життя її не повернуть…
Плачем дитячим тиша, приголомшена,
Дивилася згори на чорний дим,
На дерево, що стало, ніби локшина,
І на стіну, розсипану в ряди.
Це тільки штрих того, що відбувається,
А скільки охопив би об’єктив,
І зрозуміти дав, як кров’ю упивається
Земля, в якій міг опинитись ти?!
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Так, війна - це кров, сльози і горе. І всі ці лиха спіткали нашу країну. Тому так важливо всім людям доброї волі не дозволяти більше ні злодіям, ні ворогам длубатися в нашій історії, культурі, державі та освіті. Всі ми повинні зрозуміти, що ворог проникає непомітно - на духовному рівні, і тоді звідти зрощує свої вбивчі щупальця. Тому так важливо очистити себе духовно не тільки від радянського духовного спадку, а й від усілякого іншого сміття і бруду. Якщо ми називаємо свою Україну святою, то й жити на ній мають освячені люди. А святий - значить чистий. Чистий від усілякої мерзоти. Кожен з нас має, що із своєї душі нечисте викинути задля майбутнього нашої землі. Заради життя.
Ганна Верес відповів на коментар ПВО, 25.08.2016 - 23:44
Я повністю згідна з Вами. В новій постмайданній Україні ми маємо жити по-новому, і починати треба з себе.
Дякую Вам, що читаєте.
Гарний вiрш, Ганно. Дiйсно, засланi козачки вiд Путiна з кожним днем все зухвалiше себе поводять. Та он наше мiсто Краматорськ лише три мiсяцi було захоплено сепаратюгами, з квiтня по липень 2014, але i за цей час вони встигли нагадити добре, вбили людей не так вже й мало.
Тiльки от може вам у передостанньому рядку, аби яскравiше звучало, слово "показав" замiнити на "зрозумiти дав" - "I зрозумiти дав, як кров'ю упиваеться".
Так робляться війни на землі (ким? основне питання, для чого - другорядне), а вже потім ширма для прикриття цих питань...
Добралися й до нас щупальці...
Нам же - лити сльози, оце вже чистосердешні і жагучі... якщо не відповідати на запитання.
Тому вірш щирий, як тільки й може чисте серце і душа ПОЕТА.