Про неї пам’ять в закутку валялась –
Старенький шалик блідо-голубий,
Ним спритне кошеня завзято гралось,
Світлина, – обірвали кант благий,
А більше так нічого й не зосталось…
Роздали все чужим, щось – у сміття…
Кому потрібна вигоріла пам’ять?
Не усвідомить молодь до пуття –
Від холоду береться в серці камінь.
Зростають внуки – бабці в них нема
І нікому про рід свій розказати…
Немов завіяла той дім зима,
Хоча, надворі серпень пелехатий…
Підстрижена, по моді, згадка вся –
Натруджене та зболене відтяте…
Сльозами плаче матінка-земля –
Про рід та гідність забувають клято…
Затерта пам'ять, душі – на замках,
І замість книг - престижні ресторани.
Коріння рвуть, без сорому, в віках
І виростає дерево омани…
Без шани та любові – всьому крах!
24 серпня 2016
(с) Валентина Гуменюк
Роздали все чужим, щось – у сміття…
Кому потрібна вигоріла пам’ять…
Не усвідомить молодь до пуття –
Від холоду береться в серці камінь…
Правильні слова.
Ой, як же треба пам'ятати... 
