«Where dips the rocky highland
Of Sleuth Wood in the lake,
There lies a leafy island
Where flapping herons wake...»
(William Butler Yeats)*
Х’ю Рудому О’Доннеллу. Щиро.
Там на пагорбі
На зеленому вересовому,
Де колись стояв замок
З білих каменів тесаний,
Ясен.
А я знав, хто стояв біля брами,
Біля брами,
Біля воріт тисових тесаних
Замку Болота Куликового
(Стріляють вальдшнепів
Кулями залізними -
Кров по воді:
Пливи, річко Шеннон,
Пливи,
Бо кров по воді.
Не кричи, качуре - лети.
У жмені кулі залізні,
Йде мисливець болотами
Торфовищами куликовими).
А очерет коні топчуть,
А десь руїни, а десь навіть сліду.
Ти кажеш: «Клан наш»,
Кажеш: «Гели»,
Кажеш: «Навіть якщо безнадійно,
Навіть якщо смерть болотами ходить,
Між туману клаптями,
Болотами куликовими,
І банші кричить,
Цей замок білий здобудемо
І тримати будемо,
Доки верес гойдає вітер,
Доки вода в криницях не висохне,
Доки...»
А нині ясен.
Там, на пагорбі:
Між небом і вересом,
Між Дорогою Корови Білої
І Рівниною Тисовою.
Цвях забиваю
У ворота неіснуючі
Замку давно зруйнованого.
Ви чуєте стукіт?
* - «Де пірнають скелі гір
Слейт-Вуду в озерний глиб,
Острів листяний сховався
Чапля біла б’є крилом...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Я зрозуміла,що це образи.Просто в мене днями на полюванні помер однокласник.Воно йому було ні до чого і він міг жити. Постараюсь ще більше вивчити Вашу роботу.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
легко губитися в світі ваших алегорій,
солодко пізнавати їх і своє у них,
гірко пам"ятати: і по твоїх болях,
по твоїй землі складе чиєсь серце оповідь таку,
колись, тоді, коли виросте ясен
біля руїн замків твоєї любові,
твоїх печалей, надій і сподівань твоїх...
ви, поважна Людино, з тих, хто все життя
можуть і будуть тебе дивувати і зачаровувати -
силою вимовленого серцем слова
і схованого в ньому вселенського почуття
святості любові до землі.
своєї землі-матері
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний відгук! Я мислю і пишу подіями минулого Ірландії, а там часто все туманно - навіть для нас - ірландців...
Вітаю Вас,шановний Шоне.Завжди з нетерпінням чекаю на Ваші чудові мудрі роботи.Розповідаю про Вас своїм друзям. Я завжди проти куль,де б вони не застосовувались.Проти мисливства задля розваги.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Тут мисливці і здобич більше символи... Вірш можна розуміти і так, хоча мені здавалось, що я писав не про це...
Ірландія - вона багатолика.... 
Я завжди проти куль,де б вони не застосовувались.Проти мисливства задля розваги.
