Знов сипле час подіями сумними,
І падають найкращі у борні…
О люди, будьмо ж мудрими, земними –
Не буде переможців в цій війні!
І довго ще, поки земля схолоне,
І рани ще не скоро заживуть,
Не всі й живими вернуться з полону,
І винних теж не скоро назовуть…
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Спочатку у моєму вірші було записано: І винних теж не скоро назовуть, а потім мені порадили змінити на той варіант, який Ви охарактеризували. Мабуть, варто повернутися до початкового варіанту.
Спасибі Вам, Георгію.
Ідея взагалі гарна, але питання окремі залишаються.
1. Чи варто чекати, поки Вам назвуть винних?! Тай й чи буде та "офіційна" думка в наші сумні часи правдивою... Переконаний, що у більшості з нас уже є з цього приводу своя конкретна думка.
2. Щодо переможців - якщо ми захистимо свою рідну Україну (Київську Русь), то уже переможемо (хто б там і що не говорив). Про інше... я навіть не хочу далі продовжувати. Переконаний, що патріоти України ніколи не змиряться з тим, що твориться зараз на нашій рідній земля! Це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх чинників
І знову Ви праві. Але ж у вірші про все не скажеш. Я лише хотіла загострити увагу читача на те, що війна у нас особлива і влада не зацікавлена у справедливому вирішенні конфлікту. Про все інше має додуматися сам читач, якщо має чим думати. У Вас же ось виникли думки, значить, маєте голову.
Дякую Вам.
Гарний вiрш, Ганно. Дiйсно, багато людей вперто не хочуть розумiти мудрi життевi iстини. Так головне, що сепаратюги не можуть навiть пояснити за що вони воюють, чого вони прагнуть.
Тiльки от може вам у останньому рядку, аби яскравiше звучало, слово "назовуть" замiнити на "назвуть" i додати ще слово "нам" - "I винних теж не скоро нам назвуть".