А ми могли би разом постаріти ,
Напевно весело б життя пройшло,
Могли б по парку вечором ходити ,
Сміятися , радіти …всім на зло.
І наші дітки з нами б виростали ,
І радість нам приносили б завжди .
Та мрії ці мої розтанули …
Прошу за це мене прости.
А ми б сміялись шумно і нестримно ,
Ти малював би на мені свої малюнки ,
Мені б ніколи не бувало зимно
В твоїх обіймах, твоїх поцілунках…
А я б ходила в твоїй майці по кімнаті ,
Ти знаєш як вона мені пасує ,
Шкода , що цьому всьому вже не статись
І інша тебе скоро поцілує…
А ми змогли б усе що так хотіли ,
І новий рік і всі ті інші плани
І не було б у нас проблем великих ,
Прожили б без брехні і без обману ,
Ми б засинали разом й прокидались
Ми б не давали один одному заснути ,
Ти б обнімав мене щораз спросоння ….
Так жаль , що цьому не відбутись …
Шкода , безмірно жаль що почуття вмирають.
І що між нами величезна прірва ,
Про те , що відчував до мене , не згадаєш ,
І це , напевно, дуже вірно…
Шкода , що я ніколи так не вміла ,
Забутись , не згадати це моє бажання
Так жаль що ДОЛЯ НАС УБИЛА,
Цілую ніжно на прощання…..
