Картина Октавіо Окампо «Дон Кіхот»
Ми малюєм хрести.
Вишиваємо «хрестиком» долю,
Ніжним дотиком пальців,
Хрещатим барвінком узбіч.
Із яруг самоти
Полотно розгортаєм поволі.
Гаптування на п’яльцях
Червоне, чи чорне, як ніч.
Витинаєм хрести,
Наче щогла, що впала на сушу.
Візерунком вогнЯним
Виводим волання: «Поклич!»
Щоб нам поряд іти,
Ми кохання вплітаємо в душу.
Хай цвіте полум’яно
В глибинах закоханих віч.
В запорталлі хрести –
Як війною закреслені вікна.
Там, у сірій оселі
Зі слів, як погашених свіч,
Ви для рідних – кати,
Хоч живете із ними довіку.
Навісні режисери
Похмурих від втоми облич.
На шляху – вітряки
Розгорнули долоні хрестами.
В комірчині, на денці
Сховали празорі сторіч.
Хай складають казки,
Хай сміливці рушають – за нами!
Ми ніщо велетенське
Прогнали у зарості пріч.
красива і символічна річ. від такого ж красивого і сакрального серця, - ти, Ірино, підсвідомо, від генетичного коду свого народу гворити вмієш про дуже важливі речі нашого буття.
добре повертатися з буднів моїх сірих у світ твій, жіночний і різнобарвний.
ти даруєш натхненя жити почуттями, - не по інерції, не зі звички, ти завжди показуєш тому, хто відкриває твою сторінку: світ красий, що би в ньому не відбувалося