такий мовчазний та такий гомінкий мегаполіс
людськими душами пише щодень нову повість
колії траси шосе тротуари дороги
щільно сплелися в косу зі стежками долі
тягнуться зміями в темряві сині вагони
в пітьмі цій де-інде ліхтарики творять сузір’я
немов береги простягаються сірі перони
на них стоять люди
між ними бездонна прірва
провулки та закутки
стіни масивних будівель
тиснуть на тебе та віють чимось величним
урбан шумить
коли тихо говорять стіни
тоном помірним та часом вищать істерично
люди шукають мистецтво у галереях
мистецтво ж на вулицях тихо шукає людей
урбан дарує мистецтву безліч трофеїв
заможне мистецтво для вулиці все ж не трофей
мегаполіс смердить розпустою та лицемірством
крізь сморід чути ваніллю та трохи кавою
коханням мільйонів пахне мільйонне місто
з такою дурною
з такою шляхетною
славою
