***
Мосты сгорели, углубились броды
и тесно - видим только черепа,
и перекрыты выходы и входы,
и путь один - туда, куда толпа.
И парами коней, привыкших к цугу,
наглядно доказав, как тесен мир,
толпа идёт по замкнутому кругу,
и круг велик, и сбит ориентир.
Течёт под дождь попавшая палитра,
врываються галопы в полонез.
Нет запахов, цветов, тонов и ритмов,
и кислород из воздуха исчез.
Ничьё безумье или вдохновенье
круговращенье это не прервёт.
Не есть ли это - вечное движенье,
тот самый бесконечный путь вперёд?
***
Поглибшали броди, згоріли мости
і в тісняві лиш видно черепи.
Немає змоги вийти чи ввійти:
іди за натовпом покірно і терпи.
Конями в цузі (звично очі долу)
як ілюстрація того, що світ тісний,
натовп іде по замкнутому колу –
воно велике й фініш не ясний.
Розмитая дощем, тече палітра,
вриваються галопи в полонез.
Немає кольору і запахів, і ритму,
і кисень із повітря ніби щез.
Безумство чи натхнення нічиє
ці оберти не може перервати.
Цей вічний рух – то може він і є
дорогою вперед, що не здолати?
