Щодня скалічені і вбиті,
На нові жертви смерть чатує,
Поля снарядами розриті
Метал російський все шматує.
Російська зброя і солдати,
А поле бою Україна.
Вони прийшли щоби вбивати
І нас поставить на коліна.
Війна гібридна нас вбиває,
Вбивають найманці, військові.
Вбиває той, хто в нас стріляє,
П’янить Росію запах крові.
Вбивають ті, хто співчуває,
Той хто не бачить та не чує,
Той, що мовчить, також вбиває,
Хто в соцмережах галасує.
І з їхніх рук кров українську
Нічим й ніколи вже не змити.
А перемовинам у Мінську
Війну з ордою не спинити.
Цей ворог підлий і жорстокий,
Ще вчора називався братом.
Гарантував нам мир і спокій
Взамін забравши грізний атом.
Орді плювати на закони,
Договори та постулати,
Людську мораль і на кордони,
Їй без війни не існувати.
Росія зрощена війною,
Та в цій війні вона сконає.
І Україна – поле бою,
Орду на ньому поховає!
10.07.2016 p.
І Україна – поле бою,
Орду на ньому поховає!
Бо праве діло за нами. Ніколи Україна не була завойовником, тільки ласим шматком для ненаситної орди. Хай вертається їм бумерангом, з чим до нас прийшли...
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По крайній мірі небайдужого. А справжні - воюють!
патріотично. Слава Україні.
