..і якщо я усе-таки буду змушена все життя окремо від тебе іти, як сліпець без собаки-поводиря, як без злітної смуги літак,
най постане переді мною той, хто видумав твоє ім'я, хто штовхнув мене під цю любов, немов під камаз,
най подивиться мені прямо в очі, най придумає краще виправдання за знизання плечима -
за який-такий смертний гріх віддячив мені віршами, за яку-таку непростиму провину
мене відправлено у куток, обличчям від тебе і до стіни, немов п'ятирічну дитину?
бо я б відреклася від всього написаного і ненаписаного, як королі відрікаються від престолу,
як колишні уповноважені внутрішніх справ здають посвідчення та табельну зброю,
як відрікся від Бога той священник із Польщі, зірвавши із шиї хрест -
я б відреклась від кожного свого слова, написаного не на твою честь.
але, мабуть, йому замало тих безсонних трьох місяців і п'ятнадцяти днів,
він тримає мене під прицілом, наказуючи - догори руки, обличчям вниз,
ви маєте право зберігати мовчання, один-єдиний дзвінок та державного адвоката -
але усі безкоштовні юристи у нашій країні гівно, а окрім тебе я не маю кому зателефонувати.
і я набираю твій номер, насправді, лише задля того, аби почути твій голос,
і нехай мені треба було образити поліцейського, пройтись центром Львова топлес,
зірвати стоп-кран у потязі, викрикувати нецензурною лайкою лозунги хунти -
усе це лише задля того, аби знайшлася причина, аби набрати твій номер.
усе це лише задля того, аби нарешті твій голос почути.
