Купали ніч схилилась до водиці,
Вдягла намисто низане з зірок,
Чарівний місяць зцілував зіниці,
Хмеліючи у чарах, мов пророк.
Дивився вдалеч поміж очеретів,
Плив на хмаринках, коси заплітав,
Де вірністю змальованих сюжетів,
Купали ніч, мов наречену ждав.
Русалкою явилася йому,
У папороті виплетені коси,
ВдягнЕна в вишиваночку чуднУ,
Свої ранкові випивала роси.
Коханням заманила до ставка,
Вдягла віночок, свічечку палила,
Аби розлука, зрадниця гливка,
Ніколи між любов'ю не ходила.
І місяць з нічкою у парі були вірні,
Де є любов- весна завжди цвіте,
Де є кохання- чари не потрібні,
Де сонце й день- життя прийде нове.
П. Лесю, чарівно! Обираю. Але є зауваження: у двох передостанніх строфах змінився ритм. Можливо варто поміняти рядочки так:
Із папороттю виплетені коси,
У вишиванку вдягнена чуднУ,
Свої ранкові випивала роси -
Русалкою явилася йому.
Вдягла віночок, свічечку палила,
Аби розлука, зрадниця гливка,
Ніколи між любов'ю не ходила
Й коханням заманила до ставка.
Вибачте, що втрутилася.
Дуже гарно! Красиво!!! 
