Небо, як рожеве грайливе вино,
Як розписане справжнім митцем полотно,
Як очі красуні, що не бачив давно,
Притягує розум і погляд воно...
Небо, як розігріте до жару вугілля,
Як приготоване відьмою зілля,
Як у Великодень дзвони в Неділю,
Пронизує серце промінням надії...
Небо, як кров у графіні з водою,
Як промерзлі стіни у квартирі зимою,
Як крики дитини, що плаче від болю,
Отруює серце їдкою журбою...
..............................................
І небо одне, і місто одне,
Чому ж такі різні картини?!
Важливе в житті, якщо не головне,
Якими Ти бачиш очима.
Важливо, як очі відкрили на світ,
На що наводили погляд,
Якими ті стали за купу літ.
Дивились на те, що навколо й поряд,
Чи те, що в душі болить?
Деймон Парслі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за експромт. Важливо якими ми бачимо світ саме зараз. Минуле ставить свій відпичаток на цьому погляді. Та всеж він мусить змінюватись протягом життя, розвиватися. І важливо, щоб розвивався у правильному напрямку. Дякую що завітали
"приготоване відьмою" не годиться. то канцелярський зворот, дуже поширена помилка. правильно "зілля, що його відьма приготувала", а не "приготоване відьмою"; "Великдень"; "у графині"; "взимку"; "картини-очима" – неправильна рима; вірш змістовний
Деймон Парслі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, за приготоване відьмою згідний. В нас такі звороти широко використовуються, тому не помітив)
А решта - це широке поле для полеміки.
Особливо здивувало зауваження про риму. Адже мова йде не про "буквенну" риму, а про співзвучання. Я вже давно відійшов від поняття рим, як однакового закінення слів, адже це обмежує і можливості тай красу поезії взагалі.
Але знову дякую за конструктив), у "графіні" обов'язково виправлю, і щось подума за ту відьму, трясця їй)
М- елодия звоном у речки
У- тихла приятной прохладой.
З- акат полыхает, как свечка,
А- лея на небе помадой.
Сначала багряно - пурпурный,
Потом с переходом в бордовый,
Все небо уже не лазурно,
А цвет его тепло - медовый,
Лучи по всему горизонту,
Как нити шелковые, тонко
Очертят рисунками контур,
Всех туч, вышивая по кромке.
И в небе цветы белых лилий
Распустятся вдруг на закате
В своей безупречности линий,
Дурманя с небес ароматом.
Деймон Парслі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже сподобалося.
Таке розмаїття епітетів.
"У- тихла приятной прохладой." - улюблений рядок )