Ти назви мене літнім світанком,
Чи росою п'янкою в траві,
Так назви, щоби вітер із ранку
Ніс слова ці, як місяць- зорі.
Ти назви мене світлом веселки
І далекою зіркою теж,
Так назви, щоби фарби не меркли,
Щоб кохання не бачило меж.
Ти назви мене краплею моря,
Без якої не бачиш життя,
Так назви, щоб не бачити горя,
Щоб розлуку віддать в забуття.
Ти назви мене ніжною зіркою,
Що освітить вночі лиш твій дім,
Хочу стати маленькою мрійкою,
В твоїм сні, де володарка в нім.
Ти назви мене просто- по імені,
Щоб крутилась в думках голова
Почуттями блаженно- сильними,
Щоб від серця були всі слова...
ось так вибере сама жінка із серця чоловічого всі слова - і де їх потім взяти, щоб сказати і хто вона є, і ким вна є йому, закоханому?!
але серце любляче, серце вдячне знайде ще тисячу слів, аби розказати про почуття своє такій жінці. чи не так у вас?
Леся Утриско відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль ні.Коли жінка одинока, в її серці і зароджуються такі думки, думки для інших.