Жива лише в полоні сподівань...
Ти – день! Я – ніч сплетіннями густа…
Зірок, що загубились в небі…
Ти – сонця блиск, а я – луна…
Що ніжить мріями своїми без потреби.
Ти – Марс, ти – пік енергії землі!
Я – її магма, випита тобою!
Ти – мій Нептун усіх глибин морів…
Володарюєш ти роками наді мною!
Ти – жар обіймів і жага бажань!
Я з ними тільки стрімко відчуваю,
Що я жива лише в полоні сподівань,
Де я тобі завжди скажу… «кохаю»…
22. 06. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
с такою ночью.... счастье каждый день..
с такою женщиной.... мужчин.. не мучит голод..
ты оживляешь.... даже мою тень..
и я с тобой.... так безрассудно.... молод.
Наталі Калиновська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, это безрассудство...мыслей кутерьма!
Оно так манит и пьянит тобою!
Любовь...для наслаждения дана!
Так пусть всегда живёт и окрыляет нас мечтою.